Новинки

Інтерв’ю з Юлією Максимейко

Опубліковано | 14 Березня, 2017 | Прокоментуй!

---

“Чат для кількох дівчат”: он-лайн літвечір

Опубліковано | 9 Березня, 2017 | Прокоментуй!

Наприкінці лютого відбувся надзвичайно цікавий он-лайн поетичний захід Харків-Івано-Франківськ. У першій столиці вірші читали Юлія Баткіліна, Мар’яна Даниленко, Юлія Максимейко, Анна Кисельова, Катерина Єгоренкова, Світлана Загреба, а західну Україну представляла поетеса й журналістка Марія Микицей.

---

Микола МОХ: «ВІДЧУВАЮ СЕБЕ ПРИЧЕТНИМ ДО ВСЬОГО, ЩО ДІЄТЬСЯ В МОЇЙ КРАЇНІ»

Опубліковано | 9 Лютого, 2017 | Прокоментуй!

Героя цього інтерв’ю я вперше побачила в його рідній стихії – на сцені. Стояв 2010 рік, країна оговтувалася від потрясіння після вкрай невдалого результату президентських виборів. У Харкові це потрясіння було сильнішим удвічі, оскільки міська влада неприховано підтримувала і просувала всі рецидиви совєтської доби. І якось ми з друзями із Клубу «Апостроф», стомившись від власних нарікань і бажаючи посміятися собі всмак, подалися до театру ім. Шевченка на комедію «Гроші» (літературне першоджерело – п’єса «Сто тисяч» Карпенка-Карого).  Мене буквально зачарував химерник Бонавентура у виконанні Миколи Моха, і саме до цього актора я після вистави підійшла з букетом.

Наступного, 2011-го року ми з паном Миколою були ведучими фестивалю «Сад божественних пісень», що традиційно влаштовується що вересня в селищі Бабаї, знаному як одне з культових сковородинівських місць. Тоді публіка всміхалася, вловивши чудернацьке суголосся наших прізвищ: концерт ведуть двоє – Хворост і Мох…

А вже наприкінці 2013-го я рада була зустріти пана Миколу на перших мітинґах харківського Євромайдану. «Наш Бонавентура!» – сяйнуло мені: та сама сива борода – і струнка, моложава постать, та сама привітність у манерах і лукавинка в очах.

Актор і волонтер ласкаво погодився поділитися зі мною спогадами про своє життя і Харків театральний – і я, сидячи в охайній кухні його невеличкого виплеканого помешкання на останньому поверсі висотки, з чудовим видом на Журавлівські схили, зрозуміла, що маю до діла з підкресленим індивідуалістом, людиною з досить непростим досвідом і доволі жорсткими життєвими установками.

І ще я подумала, що ці спогади – чесні, цікаві, а де в чому й контроверсійні, – цілком можуть привернути увагу читачів.

Читати далі

---

Нічого немає в мене! Окрім оцього світу (вірші Ольги ТАРАНЕНКО)

Опубліковано | 28 Січня, 2017 | Прокоментуй!

До Вашої уваги вірші Ольги Тараненко, вміщені у колективній збірці “Під знаком Мисика” (Харків, 2016). Читати можна тут.

---

“Убитое Слово”: міні-фільм про Миколу Хвильового

Опубліковано | 22 Січня, 2017 | Прокоментуй!

 

---

Микола ВОЗІЯНОВ: етюди пам’яті

Опубліковано | 12 Січня, 2017 | Прокоментуй!

У книзі «Затемнення сонця. Етюди пам’яті» М. Возіянов відтворює в пам’яті своє дитинство в воєнні та повоєнні роки, з болем нагадує про те, що війна несе горе і переможцям і переможеним.

Книгу можна читати за посиланням:

Возіянов М. К. Затемнення сонця. Етюди пам’яті / М. К. Возіянов. — Х. : Майдан, 2015. — 68 с.

---