Новинки

Леонід Ушкалов. Україна і Європа: нариси з історії літератури та філософії

Опубліковано | 5 листопадаа, 2016 | 1 коментар

Ушкалов Леонід

Україна і Європа: нариси з історії літератури та філософії. – Харків: Майдан, 2016. – 316 с.

У цій книзі подано дванадцять статей, написаних у 2014–2016 роках. У них ідеться про різні матерії: наприклад, про те, яке місце в духовному світі української людини посідає трактат Томи Кемпійського «De imitatione Christi», про ідеї Коперника й західні енциклопедії емблем у старій Україні, про європейські джерела світогляду Григорія Сковороди й Семена Гамалії, про український вимір філософії гумбольдтіанця Олександра Потебні, про образ України, змальований Михайлом Драгомановим, про написану в Сан-Ремо поезію Лесі Українки «Дим», про ідейне підґрунтя української сексуальної революції початку ХХ століття, про «психологічну Європу» Миколи Хвильового. І всі вони об’єднані одним магістральним сюжетом – «Україна і Європа».

Читати тут

---

«Очима культури» № 42. Леґенди «Тіней забутих предків».

Опубліковано | 2 листопадаа, 2016 | Прокоментуй!

 

У вступному тексті (названому, із властивим Іллєнкові нонконформізмом супроти канонізованих правил української мови: «Постріл під дощем: Натомість переднього слова») до автобіографічного роману (чи то белетризованих мемуарів?) «Юрка Іллєнка доповідна Апостолові Петру» видатний майстер «українського поетичного кіна» описує обставини химерної дуелі, яка мала відбутися між ним і Сергієм Параджановим після чергової різької сутички в час зйомок їхніх спільних знаменитих «Тіней забутих предків».

Читати далі

---

«ЧОРНИЙ ЧАС» І ВЕЛИЧ ЕСКАПІЗМУ

Опубліковано | 1 листопадаа, 2016 | Прокоментуй!

«ЧОРНИЙ ЧАС» І ВЕЛИЧ ЕСКАПІЗМУ

Написати про «Повітря резервацій» Володимира Базилевського я наважилася, прочитавши в одному з чисел «Літературної України» допис п. Олександра Шугая, присвячений цій книжці, яка об’єднала вірші 2011–2012 рр. Статтю п. Шугая редакція супроводила заохоченням до дискусії – і я піймалася на цей манок, хоча й не почуваюся «фаховим літературознавцем чи критиком». Взагалі «фаховий літератор», як на моє вухо, звучить трохи пафосно і мимоволі самоіронічно, майже як «фаховий філософ». Література – не тільки і не стільки ремесло, скільки спосіб життя, і ця солодко-гірка істина пронизує чи не всю творчість Володимира Базилевського – поета-мислителя, причому мислителя вельми багатогранного, нешаблонного, незрідка парадоксального й геть непередбачуваного. Читати далі

---

ВЛОВИТИ НЕВЛОВНЕ (Роздуми над новими книгами ОЛЕКСІЯ КОВАЛЕВСЬКОГО)

Опубліковано | 24 Жовтня, 2016 | 1 коментар

Для  мене  Олексій Ковалевський – один із найцікавіших сучасних поетів Слобожанщини. Наперед хочу застерегти, що мої роздуми про дві його нові книги – це не літературознавча розвідка, не аналіз вимогливого критика, а враження читача, до того ж враження безпосередні – в процесі читання.  Ось так, як я ці книги читаю, так і складаються враження.

Відстань між роками видання цих книг зовсім мала, всього два роки.  Поетична книга («Сон гетьмана») видана українською мовою: «Майдан», 2014 р.. Літературний щоденник  («После  Майдана») видано російською мовою: «Факт», 2016р.

Вірші О.Ковалевського мені чомусь завжди нагадували Є. Плужника. Чим? Десь проривалася плужниківська напружено-трагічна інтонація, якась невимовна зболеність тонкої, ранимої душі. Обірваність окремих рядків. Драматична заякореність образу в глибинах української ментальності. Може, тут варто говорити і про якісь регіональні нюанси, і не лише на рівні слова, а й на рівні всієї картини світу. Ці два, в принципі дуже різні поети,  родом із краю крейдяного мовчання – східної білогірської Слобожанщини. Уся топоніміка тут як алюзія на крейдяно-камінне дно океану вічності (Білолуцьк, Біловодськ, Білокуракіне, Старобільськ)… Читати далі

---

Віктор Бойко: “Я — той, що іде до людей”

Опубліковано | 14 Жовтня, 2016 | Прокоментуй!

“Автори геніальних віршів не завжди уважні та співчутливі до інших. Тим цінніші й дивовижніші ті поети, чия душа розкрита навсібіч, хто знаходить силу і снагу вислуховувати кожного, підставляти плече, на шкоду власному комфорту виборювати для когось нелегку
правду життя. А колись — чи то вночі на кухні, чи вранці в тісній електричці записують окрайцем олівця поезії — живі, пульсуючі, небайдужі”. Читати далі

---

Римма КАТАЄВА: “Войти в твою память…”

Опубліковано | 12 Жовтня, 2016 | 1 коментар

Нова книга віршів «Войти в твою память…» — ще одна нова хвиля в поетиці Римми Катаєвої. Пам’ять — головний герой цієї книги. В пам’ять увійшли спогади дитинства, юності й сьогодення. Збірка складається з трьох розділів: нова лірика, нові переклади з української мови і, мабуть, вперше — переклади віршів Р. Катаєвої українською мовою. У віршах багато квітів, вони прикрашають книгу. Відчувається життєлюбність автора. У збірці звучить і благородна мужність, і жіноча беззахисність. А любов набирає вагу — і до людини, і до народу, до рідних, до природи, і до всієї України. У віршах чимало болю, смутку, але над усім цим піднімає голову оптимізм. Образна система поетеси багата: лаконізм, композиція, афористичність, метафористика, алітерації. Від книги йде чарівність щирого слова.
А переклади віршів Римми Катаєвої українською мовою — це просто несподіваний дарунок усім, хто любить Україну.

Читати книгу можна тут

---