Новинки

Віталій Квітка. Сонце Поезії не для всіх

Опубліковано | 27 Серпня, 2016 | Прокоментуй!

Ростислав Мельників мені нагадує тлустість постаменту Толстого, але в поезії, – про Ростислава можна, звісно, поговорити, та над кожним з видобутих ним із надр Поезії апокрифом міркувати доведеться нескінченно довго, і однак таємниця нерозгаданості збережеться.

Звичайно, як і в кожному поетові, у ньому живуть усі поети, ним вистраждані, виношені в його поетичному череві. Однак, перетравлені й народжені наново – губами в мить декларування – вони невпізнаванні. І ця точка утаємничення відчутого тільки тобою і є поет. Читати далі

Розділ: Критика та есеїстика, Новинки, Рецензії
Теги: Віталій Квітка > Мельників

Віталій Квітка. Залишаючи Атлантиду (оповіді). Частина 4. Скриня духів

Опубліковано | 20 Серпня, 2016 | Прокоментуй!

Частину першу читати тут, другу – тут, третю – тут

Переображення таємниці

Я вам рекомендую двічі, а то й тричі подумати, перш ніж давати ім`я людині. Сім раз відмір, один відріж – якось казала одна баба найталановитішій зі своїх онучок. Одначе, не талантом єдиним: внучка виросла і вчинила в своєму житті рівно навпаки. Читати далі

Розділ: Новинки, Проза
Теги: Віталій Квітка

Віктор Бойко. МАНДРІВКА У ЛІСОВУ ПІСНЮ

Опубліковано | 17 Серпня, 2016 | Прокоментуй!

«Лісова пісня» — літературно-мистецький фестиваль у Лесиному краю (Волинь, 6-7 серпня цього року). Відвідав його, відвідав і не пожалкував… Мало сказати… Опинившись у ковельській плацкарті на найпрестижнішому місці № 37 (бокове, біля туалету) насамперед був уражений — в усьому вагоні жодного російського слова. Як у тому галицькому анекдоті: «Вуйку, радіо каже, шо москалі в космос полетіли…» — «Шо, всі?»…

Повністю нарис читати тут.

Розділ: Критика та есеїстика, Літпроцес, Новинки
Теги: Віктор Бойко

ПОЕЗІЯ СЛОБОЖАНЩИНИ: стаття в журналі “СіЧ”

Опубліковано | 2 Серпня, 2016 | Прокоментуй!

У журналі “Слово і час” (№ 6 за 2016 рік) вийшла стаття київської віршознавиці Надії Гаврилюк “Поетичне суцвіття Слобожанщини”, де розглянуто жіночі й чоловічі голоси харківської лірики ХХ-ХХІ ст. Попри деяку суперечливість саме такого “набору” постатей, творчість яких окреслено в розвідці, відрадно, що література Слобожанщини актуалізована на всеукраїнському рівні; дослідниця тонко передає настрій, оприявнює загальну тональність, стилістику, тематику поезії наших авторів. Статтю можна читати тут

Розділ: Літпроцес, Новинки
Теги: А.Тимченко > Бобошко > Боровий > В. Бойко > Вировець > Г. Марківська > Г. Яновська > Мардус > Н. Гаврилюк > Перерва > Романовський > С. Загреба > Скринникова > Хворост > Ю. Ткачова

«Очима культури» № 41. «Міто-оповідь» Олександра Довженка.

Опубліковано | 1 Серпня, 2016 | Прокоментуй!

Яке значення творчого спадку Олександра Довженка в історії української культури? А в цей же час: який реальний вимір його творчих досягнень і якою мірою ці досягнення співпадають із «мітом» Довженка як «одного із найвидатніших творців світового кінематографа»? Котрі з його кінокартин оправдано можна вважати шедеврами, а котрі — це, здебільшого, плоди вимушеного компромісу з жорстокими реаліями доби, а відтак і болісні мистецькі поразки?.. В час, коли перед українцями стоїть завдання переосмислити свою культурну історію та самототожність, такі питання повинні б, в ідеалі, хвилювати не лише спеціялістів-культурологів, а й українське інтелектуальне середовище в цілому. І того ж роду питання слід ставити щодо творчості далеко не лише Довженка, та, правда, його персона й ситуація таки досить особливі…

Розділ: Історія, Новинки, Очима культури
Теги: 1920-ті роки > Marko Robert Stech > Марко Роберт Стех > Олександр Довженко > Очима культури > Поетичне кіно > розстріляне відродження > сталінізм > українська культура > українська література > українське кіно

Віталій Квітка. Fleshfiction (образки)

Опубліковано | 27 Липня, 2016 | Прокоментуй!

Кортик

Сам не знаю, навіщо я це зробив.

У мене була молода дружина. І вона дивилася на мене, дивилася на телефон – то на мене, на то телефон.

А тоді знічев`я сказала моєму батькові: «Радійте, татку, ваш син знову без задніх ніг додому приперся!» Я виймаю з-за пазухи кортик, позичений у дяді Жені, і кажу, дуже жартома: «Поклади трубку».

Я – за нею, і вона вмикає максимальну швидкість. Я біжу, і кричу слова про кохання. Плачу, рву на собі волосся і благаю її повернутися. Ноги в мене весь час заплітаються і ніяк не вдається її наздогнати. Я падаю в калюжу. І тільки зараз помічаю, що біг вулицею з простягнутим уперед кортиком у руці.

Краплі води у вигляді цілих стосів, струменями і чітко, як м’ячик у лунку в ґольфі, лягають у мою калюжу. Водні кола в ній пульсують рівномірно, утворюючи незмінні кружальця, схожі на маленькі прорвані наривчики на тілі немовляти. Я лежу і дивлюся на омріяний кортик, і тільки зараз до мене починає доходити, що між нами, напевно, усе скінчилось. Читати далі