Поезія

День народження Ольги Тараненко

Опубліковано | 29 Січня, 2019 | Прокоментуй!

28 січня святкує День народження Ольга Степанівна Тараненко. Струна її поезії звучить не пафосно, не показово, але ця музика така незвична й прониклива, що істотно відрізняється від звучання творів інших слобожанських авторів. Ця лірика болюча – на лезі ножа, відверта – аж до натуралістичності, іронічна – часом жаска, жіночо-беззахисна, розчахнута до Бога, у вічному пошуку гармонії, у вічному пошуку притулку. І напрочуд багата – півтонами, інтонаціями. Любов’ю. Всеохопною, безкомпромісною, самовідданою. Читати далі

---

Політ голубки

Опубліковано | 13 Січня, 2019 | Прокоментуй!

Висока і трагічна доля

Олени Голуб-Пушкар (4.11.1958–5.01.2018)[1]

Олена Голуб-Пушкар загинула в переддень Різдва, 5 січня 2018 року. Увечері поверталася з церкви, поспішаючи в свою Малу Данилівку, щоби провести на потяг сина. Переходила в темряві окружну дорогу та була збита машиною, яка мчалася на великій швидкості, виїхавши на зустрічну смугу.

Водій поїхав з місця трагедії. Чи був він посланцем небесного розпорядника доль або просто байдужою до чужого життя людиною? Так чи інакше, сама Олена не стала б волати до відплати, вважаючи, що ця людина вже й так сама себе покарала, живучи в постійному жахові і почутті провини.

Але із-за нього Олени більше нема, вона десь за обрієм, і, мабуть, в обіймах Творця, яких вона так прагнула. Творця, який став головним героєм і адресатом її поезії – живий Бог, який виглядає з кожної квітки вишні, з кожної кульбабки на пагорбку.

Таке уявлення про світ було не завжди. Отримавши, як і усі ми, ровесники та друзі, атеїстичне виховання, студенткою раптом відкрила для себе Христа, побачивши Його на іконі Рубльова у Загорську. А потім, працюючи вчителькою у Тернополі, зустріла жінку, яка показала їй шлях до улюбленого Іісуса. Читати далі

---

Ювілей Олександри Ковальової

Опубліковано | 28 листопадаа, 2018 | Прокоментуй!

Сьогодні святкує ювілей Олександра Прокопівна Ковальова. Тільки вдуматися, скільки в її образі іпостасей: досвідченість педагога, розчахнутість української людини землі, філософія серця слобожанського лірика, свіжість сучасної прози, раціо німецького реаліста, експресія німецького романтика,зворушливість і зворушеність дитини… І все при тому, що Олександра Ковальова – моноліт, стовп сили,світла й непорушної життєвої позиції – позиції правди,чесності, людяності. Маленька тонка свічечка… Читати далі

---

“Ще трохи травня!”: нова книга О. Бобошка

Опубліковано | 27 листопадаа, 2018 | Прокоментуй!

Вийшла друком поетична збірка Олександра Бобошка “Ще трохи травня!”

Скачати книгу можна тут:

Бобошко О. Ще трохи травня! – Х., 2018

 

 

---

Золота осінь Віктора БОЙКА

Опубліковано | 15 Жовтня, 2018 | Прокоментуй!

Сьогодні відзначає День народження Віктор Бойко – відомий український поет, перекладач, педагог. Спасибі Вам, Вікторе Степановичу, за земні турботи про всіх і кожного, за яв віршового рядка, багаття творчого злету небаченої сили й битий шлях боротьби за духовність, українськість Харкова. З роси й води! Натхнення Вам, Вікторе Степановичу!

І нам – на Ваше свято – подарунок: вірші Віктора Бойка:

 

*  *  *

Старих листів торкатися боюсь,

у них – колишні друзі та знайомі,

а я – незваний гість в чужому домі,

хоч, може, душу там лишив свою.

Отож з душею стрітися забрів

з майбутніх днів, досвідчений і сивий,

але чомусь озватися несила

на погляди запитливі з-під брів.

Бездушному простіть, старі листи,

чи й не надбав цим почужілим людям!..

Лише знаття, що з нами тими буде.

Й ні краплі змоги лихо відвести.

 

12.08.1993

Читати далі

---

“Перейми”: нова книга поезій Ольги ТАРАНЕНКО

Опубліковано | 14 Серпня, 2018 | Прокоментуй!

Завантажити книгу можна тут

Воно й непогано, що людина нібито може все, але це все має свої межі. І в натурі людській ходити біля тих меж і принюхуватись, і приглядатись, і пробувати визирнути, а що там – по той бік? Та про це щодень, звісно ж, не думається, а просто живеться. І життя, на перший погляд, вічний броунівський рух людських душ і доль, що матеріалізуються… Дороги – биті шляхи, стежки, автобани, не помітні оку сліди трасуючих куль (але ж вони поціляють!)… І це все заразом – одне ціле, один вселенський організм людства. І кожна твоя або чиясь мить (болюча, радісна, пронизана відчаєм, надією, світлою любов’ю, чорнотою ненависті, ущипливою заздрістю, самопожертвою – та хіба все перелічиш, що стається за одну-єдину мить!) в нас, з нами, поряд і далеко, але все одно якимось чином нас торкає.
Автору хотілось спробувати вирвати певну мить і розгледіти її – мить буденного життя. І передати цей видимо-невидимий зв’язок усього з усім, і осягнути цей взаємовплив, один кінець якого народження, а інший – смерть. Або навпаки: смерть як поштовх до народження.

---