Публікації за тегом "К. Бурнат"

ПОЕТЕСА І ПЕРЕКЛАДАЧКА З ІМЕНЕМ, ЩО ОЗНАЧАЄ «НОВИЙ ДЕНЬ»

Опубліковано | 29 Березня, 2017 | Прокоментуй!

Дагнія Дрейка (ліворуч) з Іриною Мироненко у Польщі, на міжнародному поетичному фестивалі «Поети без кордонів»         

           Найбільша латиська громада України була свого часу в Харкові. Нині офіційно в нашій країні мешкає близько 5 тисяч латишів. На початку минулого  століття їх було в самому Харкові в чотири рази більше, ніж в усій Україні тепер.  До міста переїжджали   під час Першої світової війни латиські заводи й фабрики з усім персоналом. Архітектори і музиканти, технічні фахівці й лікарі  евакуювалися з Риги. Коли вони виходили з переповнених вагонів на перон, навряд чи знали, що приміщення залізничного вокзалу спорудив латиш Юлій Цауне. Згодом він побудував у Харкові майже 20 споруд у стилі модерн. Більшість із них тепер вважаються пам’ятками архітектури. Читати далі

«По зірваних рейках додому» (підсумки четвертого конкурсу міжнародної слов’янської поетичної премії 2016 року)

Опубліковано | 11 Березня, 2017 | Прокоментуй!

Була така репліка у старій виставі: «Спички серные довоенные фабрики Лабзина!» Уже й наше покоління, і покоління наших дітей міряють час на «до» і «під час війни».  На жаль, категорія «після» ще  ховається в диму пострілів і змов, брехні й збайдужіння. Після війни будуть інші книжки, і, можливо, премії. У книжках не сумніваюся – напишуться. Премії не такі стійкі, можуть вичерпатися фінансово або застаріють морально. Вони теж бувають ситуативними. Але  пишу про міжнародну  слов’янську поетичну премію, що так само, як сірники, довоєнна, пишу з надією, що вона війну переживе.

Її засновано 2013 року в Харкові, тож уже вчетверте вшанували лауреатів, дипломантів, згадали вірші членів журі, процитували переклади. Вечір у письменницькому клубі ніби й не відрізнявся звичною картинкою: потріскують дрова в каміні, щоб зігріти невелику залу й поетів різних поколінь. Читати далі

«ЧИСТИЙ ПАПІР, ЯК СТІНА БЕЗ ДВЕРЕЙ І ВІКОН» (про фестивалі Чехії та Польщі)

Опубліковано | 21 Грудня, 2016 | Прокоментуй!

Для мене наймандрованішим поетом сучасного Харкова залишається Сергій Шелковий (на фото — митець у чеському місті Градець-Кралове на Ратушній площі). Сергій Костянтинович встигає впродовж року мандрувати віртуально (тобто видавати книжки перекладів різними мовами — болгарською, польською, чеською). 2016 рік для нього запам’ятався двома фестивальними подорожами. Попросила його спершу згадати Чехію. Читати далі