• Головна
  • Товариство
  • Творчість
    • Поезія
    • Проза
    • Драматургія
    • Критика та есеїстика
    • Переклади
    • Зав’язь
  • Літпроцес
    • Журнал “Харків. Lit”
    • ЛітReview
    • “Кальміюс”
      • Кальміюс-2018
      • Кальміюс-2017
      • Кальміюс-2016
  • Історія
    • Літературний Харків
    • Постаті
    • Очима культури
  • Наші партнери та друзі

Публікації за тегом "Стожук"

Порцеляновий бог містифікацій

Опубліковано | 28 Квітня, 2013 | Прокоментуй!

 Хочу покласти в книгу

Китичку першу з верби.

Хочу вогню чи снігу,

А не сторінки журби.

 «У глибинах нема глибин. // Я там був, а тепер на поверхні». Втрачаємо  віру, і триває це стільки, що перетворюємось на камінь. І, о диво! Приходить мить, коли розумієш: чекання не було намарним.

Прозріння буває різним – найліпше, коли думки повертаються з вирію, наче перелітні птахи. Додому тягне… «Хай живу далеко, // Хай живу не там, // Де кивав лелека // Ранішнім світам».

Чи ж храм – природа? Скоріше свідок: як були ми і відійшли, наче й не  були.

І направду – голі дівочі коліна – ознака весни. Та гормональна революція – не тотожність поезії, радше вона вислід зачаєних думок і гріховних сподівань, замріяність і спогад душі, чорна, невтолима спрага плоті.

Поет блукає у книзі царств ірреального світу, заледве доторкаючись до  грішної і такої рідної землі. «І я потроху відступаю // Від себе. І зникаю десь».

Конвульсії душі, постійні сумніви і недовіра до себе – чи ж не сплутав стежки, дно і горні височини, віру з даром, а чи з покарою. Прямостояння та ще ходіння, але таке, коли не виникає сумніву: чи не заблукав? Бо і з третіми півнями не щезає лиха година.

З роками приходить протверезіння, «Що все було сном нетривким».    Внутрішньо уярмлений дух прагне вивільнення, експлозії. І тоді піднімуться повіки душі, і рине світло до всіх її закапелків, і зробиться радісно і супокійно. І тоді стане ясно: що втрачено, а що нажито. Та тільки не всі хочуть це знати, адже краще голову в пісок чи то пак у рінь золоту.

Ми всі причетні до обезбожнення землі – і ти, і я. І ніхто нас ніколи не полічить. Тільки Господь на небесах зазирне в душу кожного і побачить…

Порожнеча – то відчай, який зникає з пробудженням душі до радості життя. Скільки триває відчай? За суб’єктивним мірками він триває безмір часу, а насправді – лише мить. І коли вона приходить, ти не знаєш, що з нею робити. А коли починаєш знати – її вже нема. Автор не бере нас на глузи, коли каже, що порожнечі нема, є її еманація у Велике Ніщо. Людський дух всесильний і всемогутній, він долає все і всіх. Лише він здатний творити дива – з людини у відчаї робити щасливого життєлюбця. Падіння, злети, падіння… Головне, знайти сили в собі звестися. «Гіганти люди, а не блазні, – // І їм тут рівного нема».

Багато загадковості, словесної ворожби, мерехтіння підсвідомого й зачаєного, наче чар буття минулих поколінь… Але все це купно зводить шатро поетової світобудови – під яким синтезуються думки, образи і почуття, котрі врешті-решт вивершують книгу до міцної застанови пошуків сенсів людського існування. І читач розуміє, що життя дається зовсім не як форма існування білкових речовин, а як вища і Божественна сутність, осягати яку і означає жити. Читати далі

Розділ: Критика та есеїстика, Новинки
Теги: Ковалевський > Стожук

ПРОСТІР ЧАСУ

Опубліковано | 30 Березня, 2013 | Прокоментуй!

«Я розумію літературу передусім як спосіб життя». Так коротко і вичерпно говорить Володимир Брюгген про свій письменни­цький фах. Адже схоже, що поза світом художнього слова він не мислить свого існування. Професія, яку колись обрав він, згодом обрала його і стала сутністю життя. Він із когорти тих, хто приходить у літературу і залишається в ній назавжди.

Ось як Володимир Брюгген характеризує письменницьке життя, власне той стан душі, який ми називаємо жагою літературної творчості. «А все ж таки цікаве заняття — література! Можеш і взагалі нічого не робити, та все одно заклопотаний нею, і тільки нею. Слухаєш, дослухаєшся, спостерігаєш, порівнюєш, пригадуєш, здогадуєшся, зіставляєш, прокручуєш і комбінуєш якісь слова, вирази, думки, підслухані уривки розмов, інтонації…» Читати далі

Розділ: Критика та есеїстика, Новинки
Теги: Брюґґен > Стожук

Земля без неба

Опубліковано | 5 Лютого, 2013 | Прокоментуй!

(рецензія на книгу Леоніда Томи «Небо на землі зникає», «Майдан», 2012)

Завжди «нове» у своїй розмаїтості безбожництво, яке нарекли атеїзмом, у всі часи намагалося «позбавити землю неба». Російський філософ-богослов Сергій  Булгаков ще на початку ХХ століття розглядав руйнацію віри, як спробу на творення нової естетики і моралі, що призведе до загального «торжества хамства» і тріумфу «поверхового матеріалізму». Потуги зовсім не безнадійні. Час від часу ми маємо змогу пересвідчитися в здобутках нової віри в суспільному житті, мистецтві, культурі. Лиховісне дитя, виплекане і випестуване ліберальними руками,  від десятиліття до десятиліття набирається сил і, здається, долає все і всіх довкола. Читати далі

Розділ: Критика та есеїстика, Новинки, Рецензії
Теги: Стожук > Тома

Вечір пам’яті поета

Опубліковано | 2 Лютого, 2013 | Коментування вимкнено

1 лютого в Клубі письменників відбувся вечір пам’яті поета, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка Степана Сапеляка. Рік тому не стало нашого побратима… Читати далі

Розділ: Події
Теги: Віктор Бойко > Володимир Пасічник > Калашник > Маковійський > Петро Джерелянський > Побелян > Романовський > Стальний > Стожук > Тома > Шелковий > Юрій Ворошилов

ЧАС СОВІСТІ ПРИ СЛОВІ ДНЯ

Опубліковано | 28 Січня, 2013 | Прокоментуй!

ЗАПІЗНІЛИЙ ТРЕНОС

Остання прижиттєва книга Степана Сапеляка «Незів’яле листя» (Харків, 2011), за задумом самого автора, вступає в діалог із першою його збіркою «День молодого листя» (Брюссель, 1980). Вона, як здається, і визначила його життєвий і творчий шлях. Що ж, книги, як відомо, вміють творити долі людські. Адже процес цей взаємозалежний і обопільний. Написане долею і нескореною душею обертається до людей ідеалами, переконаннями, духом боротьби. У передмові Степан Сапеляк відзначає, хай і патосно, але щиро: «Бо ж життя своє порятувати може той, хто віддасть його за інших». Звісно, що висловлене більше ідеал, ніж реальність. Однак навіть задекларована готовність до жертовності в нашому зматеріалізованому світі викликає повагу. Читати далі

Розділ: Критика та есеїстика, Літературний Харків, Новинки, Постаті, Рецензії
Теги: Степан Сапеляк > Стожук

Лицарство у слові

Опубліковано | 10 Січня, 2013 | 1 коментар

Божий світ у Його довершеності облаштований так, що зазвичай події, віддалені в часопросторі, власне те, що ми звикли називати історією, ваблять і завжди будуть розбурхувати людську свідомість. І це природно. Адже все, що відбувалося колись, інтригує, заворожує уяву, як і те, що буде в майбутньому. Теперішнє не тільки єднає минуле і майбутнє, воно однією ногою стоїть у минулому, а другою намагається намацати хитку і ще незвідану твердь прийдешнього. Читати далі

Розділ: Критика та есеїстика, Рецензії
Теги: Возіянов > Стожук

123Вгору
  • Анонси
  • Події
  • Новинки
  • Рецензії
  • Інтерв'ю

Недавні записи

  • НА СОРОКОВИНИ
  • Дмитро Щербань. Незламний прокурор (Розщебнувши ґудзики генеральського мундиру прокурора)
  • «Вікно на Хрещатик» з однойменним вальсом із Варшави і харківською передмовою
  • Час відновити справедливість!
  • Все залишається людям
  • Анатолій Стожук: «Головні битви людини проходять у її серці». До ювілею письменника і видавця
  • Рядки з передмістя і Харкова перемогли на поетичному конкурсі в Києві

Позначки

1920-ті роки Marko Robert Stech І. Мироненко Ірина Мироненко Антоніна Тимченко Бобошко Боровий Брюґґен Василь Мисик Віктор Бойко Віктор Тимченко Віталій Квітка Григорій Сковорода Дмитро Щербань Кириченко Ковальова Л. Хворост Леонід Ушкалов Люцина Хворост Марко Роберт Стех Мельників Михайлин Михайло Красиков О. Ковальова О. Тараненко Олександра Ковальова Очима культури Перерва Петро Джерелянський Романовський Сергій Шелковий Сковорода Стожук Супруненко Тома Хворост Шелковий малярство музика поезія поезія національного опору розстріляне відродження сталінізм українська культура українська література
© Усі права застережено
Харків-61002, вул. Чернишевська, 59; (057)700-40-58; електронна адреса: kharkiv.nspu@gmail.com
2012 Сайт Харківської обласної організації Національної спілки письменників України
Підтримка сайту: Андрій Пеляк