Опубліковано | 24 Квітня, 2014 | Прокоментуй!
Із близько двадцяти п’єс Юрія Косача, написаних насамперед у другій половині 30-х і упродовж 40-х рр., до 2011 р. друком з’явилося усього три. Ще кілька інших мали свою скромну сценічну історію — в Галичині наприкінці 30-х та під час окупації, а згодом у театрах біжинецьких таборів на руїнах повоєнної Німеччини (у першу чергу, в театрі Володимира Блавацького).
Опубліковано | 8 Січня, 2014 | Прокоментуй!
Я абсолютно переконаний в тому, що роман Юрія Косача «День гніву» неодмінно треба включити в програму навчання української літератури в середніх школах України, не кажучи вже про те, що він мав би стати одним із найпопулярніших творів нашої модерної романістики серед українських читачів у загальному. Читати далі
Опубліковано | 20 Червня, 2013 | Прокоментуй!
Хто читав бодай деякі фраґменти із розлогої (та аж ніяк не вичерпної) добірки літературознавчої та культурософської есеїстики Ігоря Костецького, яку я запропонував українському читачеві упродовж 2007 ta 2008 рр. на сторінках журналу «Кур’єр Кривбасу», той мав нагоду перконатися у насправді подиву гідних масштабові та глибині ерудиції цього блискучого, та досі недооціненого земляками літератора й мислителя. Читати далі
Опубліковано | 4 Червня, 2013 | Прокоментуй!
На початку 90-х рр. Соломія Павличко написала в одному з есеїв: «Напередодні ХХІ віку українська літературна історіографія не помітила однієї з ключових фігур власної літератури у ХХ сторіччі…» Вона мала на увазі еміґраційного літератора Ігоря Костецького (Мерзлякова) (1913-1983). Читати далі
Опубліковано | 3 Квітня, 2013 | Прокоментуй!
Мушу визнати, що для мене особисто уродженець Самбора в Галичині Лесь Курбас є, мабуть таки, найвидатнішим українським митцем (в найширшому сенсі цього терміну) ХХ ст., а може й не тільки ХХ-го. (Звісно, це зовсім суб’єктивне відчуття, бо чи є рівноцінно великими Олександр Архипенко в скульптурі, Валентин Сильвестров у музиці, чи Микола Лукаш в літературному перекладі?..) Читати далі
Опубліковано | 29 Серпня, 2012 | Прокоментуй!
Якщо говорити про сучасний український театр, то він існує і розвивається. Але цей процес, як і політико-економічна домінанта, “різновекторний”. Щось схоже відбувається зараз на провідних біржах світу – процеси формуються “різнонаправлено”. Щодо економіки і політики зрозуміло – світова криза, переоцінка цінностей, зміна геополітичних напрямів і, нарешті,як підсумок, формування нової геополітичної моделі всепланетного розитку. Як долучається до цього всього українська держава ми відчуваємо усіма фібрами наших сколошканих душ і глибокими зморшками порожніх гаманців та безвихіддю заморожених депозитів. Читати далі