Прийом рукописів на Обласну літпремію імені Тані Шамрай

Опубліковано | 18 Грудня, 2021 | Прокоментуй!

Оголошується прийом рукописів на здобуття Обласної літературної премії імені Тані Шамрай!

Тетяна Шамрай – відома харківська поетеса, що померла молодою, проте залишила в серцях читачів вражаюче сильні глибокі вірші. Книгу віршів та спогадів про поетесу можна читати тут.

Премія присуджується щорічно за рукопис 1 (2-ої, якщо книга була видана давно) книги поезії, прози, драматургії тощо молодим літераторам (вік – до 35 років). Перевага надається структурованим, добре вичитаним добіркам, що практично готові до видання. Дозволено самовисування учасників.

Премія для письменників Харкова та Харківської області.

Мова – українська. Рукопис та коротку біографію (плюс контакти) надсилайте, будь ласка, до 15.01.2022 р. на адресу 162@ukr.net із приміткою “Премія Шамрай”.

Положення про Премію тут

---

Ірина МИРОНЕНКО: “Невже єдине, що нам залишиться, – дружити текстами та голосами у скайпі?”

Опубліковано | 16 Грудня, 2021 | Прокоментуй!

Коли я кільканадцять років тому молодою журналісткою прийшла на роботу до редакції «Березоля», Ірина МИРОНЕНКО (нар. 1960) була однією з найяскравіших постатей у редакційному колективі. Колоритна південна зовнішність, гостре перо, вольова вдача, багата мова, присмачена іронією, подекуди жорсткуватою… Відтоді мені приводилося бачити пані Ірину і в ролі поетки на літературному вечорі, і в ролі журнального критика, і за студійним мікрофоном, як ведучу різних радіопрограм, — і щоразу там, де присутня вона, нема місця байдужості, поверховості, недбальству: завжди вона діяльна і сповнена ідей, завжди навколо неї вирує енергія.

Багато хто з вірних березільських читачів пам’ятає «Хроніку», якою у свій час відкривалося кожне число часопису, і її авторку, бойову харківську інтелектуалку, від якої не раз перепадало горе-політикам — хоч місцевого, хоч державного рівня. Дехто з читачів може згадати й вірші Ірини Мироненко на журнальних сторінках. «Я вдалася у матір, у матінку-ніч. Я не жінка, а думка з тонких протиріч…» Іноді ці протиріччя прориваються назовні: привітність і певна закритість, товариськість і сильне відчуття внутрішньої незалежності, гостра критика негараздів сучасності й водночас — заборона собі та іншим «скиглити».

У дні, коли подорожі обмежено й тільки інтернет скорочує відстані, — хай ця розмова стане вітанням з Харкова, міста, яке було березільською колискою. Вітанням для всіх шанувальників журналу: і киян, і мешканців віддалених куточків України, і навіть тих, хто читає нас за океаном.

Читати далі

---

Збірка поезій Людмили Боднарюк “Мить тому”

Опубліковано | 10 Грудня, 2021 | Прокоментуй!

Наступного року за сприяння Чугуївської міськради має вийти в світ чергова збірка поезій Людмили Боднарюк “Мить тому”. Особливість цього видання в тому що поруч із кожним російським оригіналом віршів поетеси з Чугуєва подається його переклад українською мовою члена НСПУ Володимира Вакуленка. Таке видання стане свідченням реального й органічного інтегрування нашої російськомовної інтелігенції в Український Всесвіт, як його природної, органічної частини. 
Пропонуємо увазі шанувальників поезії фрагменти з цієї майбутньої книжки.

Читати можна тут:

---

Рафінований козак. Сто років тому помер український письменник Володимир Короленко (25.12.1921): стаття Міхаеля Целлера

Опубліковано | 10 Грудня, 2021 | Прокоментуй!

Усе почалося з того, що одна із моїх знайомих передивлялася книги на своїх полицях, роздумуючи,  які з них брати з собою в нову оселю, а які  залишити. Так до моїх рук потрапили два томики під назвами  «Російська проза» та «Класичні російські оповідання». Це були доволі старі видання, але нітрохи не зачитані. Коли я став їх гортати, то  побачив і там, і там оповідання Володимира Короленка.

Читати далі

---

Публічна заява харківських письменників

Опубліковано | 6 Грудня, 2021 | Прокоментуй!

Шановне товариство!

Звертаємося до письменницької громадськості України та керівництва НСПУ у зв’язку з нещодавнім опублікуванням патріархом українського перекладу Сергієм Борщевським заяви про вихід зі Спілки письменників. Заява публічна, з нею можна ознайомитися, наприклад, за таким посиланням: https://www.pic.com.ua/z-chystoiu-sovistiu-na-svobodu-abo-zaiava-pro-vykhid-zi-spilky-pysmennykiv.html.

Сергія Борщевського обурили дві події. Перша, це оприлюднення 25 вересня на сайті НСПУ інформації про 5-й Міжнародний фестиваль-конкурс “Причал на Поштовій”, де Ґран-прі отримав конкурсант із Болгарії Захарій Іванов, у творчому доробку якого є, зокрема, переклади горезвісного Сєрґєя Лаврова. Найгірше, що це не просто інформація, про подію, а що то був Ґран-прі конкурсу, який проводився за підтримки, зокрема, і НСПУ.

Друга – вихід в Україні збірки поезій болгарської поетеси Вані Анґелової «Розкрилена душа» у перекладі члена НСПУ Інни Ковальчук. С. Борщевського обурив той факт, що вірші болгарської двомовної літераторки (яка пише також і російською) знайшли минулого року гарячий прийом у Росії в рамках «Международного славянского конкурса поэзии “Победа”»: «Высшая награда и диплом І степени. Награждается Ваня Ангелова. Болгария. За стихи на русском языке в номинации: “Поклонимся великим тем годам! “: “Бессмертный полк”, “По дороге бесценной жизни”, “О войне”, “Танго смерти”, “Солдат России”, “Великая Победа”». І річ не в тому, що В. Анґелова з’здила до Росії (це не наша справа) і шанує загиблих у ІІ Світовій росіян (ми теж загиблих шануємо), а в тому, що взяла участь у конкурсі, серед емблематики якого є й горезвісна, до великого болю знайома українцям так звана «Гєоргієвская лєнточка», а серед віршів болгарки присутній один із не менш болісно знайомою нам назвою, який у наведеному вище переліку названий першим; а ще і в тому річ, що в конкурсі, брали також участь наші землячки, поряд з іменами яких було зазначено «Украина»: і не це саме по собі не є нашим докором болгарській поетесі, а те, що не помітили вона та її українська перекладачка, що брали в ньому участь і люди, проти прізвищ яких було зазначено просто «Донбасс». Донбас же це Україна? Хіба нє?

Показово, що у нас дехто вже відчув сором за такі речі, і, очевидно, саме заява С. Борщевського спричинилася до цього: хоча в його тексті подано посилання на видану в нас книжку болгарської пані: https://www.yakaboo.ua/rozkrilena-dusha.html#tab-attributes, але на сайті «Якабу», саме ця книжка вже відсутня. Проте ми провели невеличкий пошук в інтернеті й зрозуміли, що вона таки вже потрапила до столичних бібліотек – http://public-library-13.blogspot.com/2021/10/blog-post_2.html.

«Ганьбо! Ганебино! Ганьбище! Ти над нами! / Твій віщий зір на нашому чолі», – писав Микола Вінграновський.

У цьому зв’язку звертаємося насамперед до керівництва НСПУ з вимогою засудити присудження української премії Захарію Іванову. Ми розуміємо, що члени спілчанського керівництва, які мали стосунок до того, аби 5-й конкурс «Причал на Поштовій» відбувся «за підтримки НСПУ», могли просто не знати про погляди Захарія Іванова або не догледіти його участі у заході. Але тепер, коли Сергій Борщевський усе це аргументовано оприлюднив, а можливості «забрати» премію, мабуть, уже немає, керівництво НСПУ повинно виступати з публічною заявою про свою прикру помилку.

Звертаємося й до національної гідності Інни Ковальчук: певно, єдине, що вона може тепер учинити, це попрохати бібліотеки вилучити книжку зі своїх фондів. Чи І. Ковальчук слід також виступити з публічною заявою про власну помилку, а чи промовчати – то вже, як власна совість підкаже, такого від приватної особи вимагати не можемо; але в теперішніх політичних обставинах українській письменниці та перекладачці слід би шануватися.

Ігор Оржицький

Володимир Верховень

Олександра Ковальова

Ірина Мироненко

Ростислав Мельників

Володимир Носань, заслужений діяч мистецтв, художник

Віктор Полянецький

Анатолій Стожук

Володимир Субота

Ольга Тараненко

---

Олексанра Ковальова: фрагмент нової поетичної книги “Квіти ностальгії”

Опубліковано | 1 Грудня, 2021 | Прокоментуй!

Фрагмент книги можна скачати тут:

---