Опубліковано | 28 листопадаа, 2020 | Прокоментуй!
28 листопада День народження у прекрасної поетеси, письменниці, перекладачки, наставниці й просто чудової людини Олександри Прокопівни Ковальової, котра впродовж багатьох років своєю щирою душею і яскравим талантом напучує молоді покоління літераторів на відкритість і чесність у творчості, на прагнення високої майстерності та граничної людяності в художньому слові.
Читати даліОпубліковано | 27 листопадаа, 2020 | Прокоментуй!
У листопаді відійшла у засвіти Інна Володимирівна Мельницька, харківська письменниця, перекладачка. Авторка прекрасних віршів, прози, вона виховала не одне покоління перекладачів. Завдяки їй у нас заговорили твори Дж. Селінджера, В. Сарояна, А. Конан-Дойля, А. Крісті, Р. Макдональда, А. Мілна. Авторка перекладів із білоруської, молдавської, мордовської мов, а також публікацій із психолінгвістики та теорії художнього перекладу. Царство Небесне! Світла пам’ять!
Пригадаймо Інну Володимирівну!
http://esu.com.ua/search_articles.php?id=66423
Опубліковано | 9 листопадаа, 2020 | Прокоментуй!
31.10-01.11 відбувся літературний семінар «Молода Слобожанщина» (організований Харківською обласною організацією Національної спілки письменників України).
Опубліковано | 15 Жовтня, 2020 | Прокоментуй!
Роздуми про поезію – це як плавання в Бермудському трикутнику: хтось випливе, хтось загубиться і хвилі його накриють. Випливе той, хто далеко не запливав, хвилі накриють того, хто прагнув пірнути якнайглибше. Це стосовно читача, рецензент, той випливає завжди. У рецензента є конкретні питання, на які треба знайти конкретні відповіді, конкретні критерії, яких бажано дотримуватися. Нова книга харківського поета Олександра Бобошка не є винятком. Вона не є винятком і в творчому доробку автора: все те ж намагання поєднати високу лірику і осмислення моральних аспектів буття, намагання мовою поезії виразити найсокровенніші роздуми людини про суть життя. Наш автор за фахом інженер, вищу освіту здобув у Харківському інституті радіоелектроніки. Він за своєю основою людина відповідального мислення. Що ж така людина шукає в поезії, де можна багато чого робити, але аналітичне мислення тут аж ніяк не первень і не самоціль. Наприклад, можна просто, наївно і довірливо споглядати дива світу. Хто споглядає самозаглиблено і жертовно, тому слова підказує сама казка буття. Таке буває і поети такі бувають. І їхня творчість дивує та захоплює. Однак, диво – річ рідкісна, зумисне не твориться. Ще можна рефлексувати, вивертати душу, і якщо душа чогось варта, то й вірші виходять достойні. Бертольд Брехт, прагнучи вхопити саму суть естетичного явища, запропонував такий критерій аналізу, як естетичний жест. Естетичний жест як основа стилю автора. Жести бувають високі, низькі, надто спрощені чи надто ускладнені. Жести бувають надумані, тоді естетичне явище позбавлене природної основи, а значить, це просто якась інтелектуальна вправа, цирковий трюк чи ще щось, а самого літературного явища немає.
Читати даліОпубліковано | 13 Вересня, 2020 | Прокоментуй!
(передмова А. Стожука до нової книги О. Бобошка)
І приходять у сни
то усміхнений Миколай,
то міцний і засмаглий трудар
Едигей Буранний.
Олександр Бобошко
Заблуклий настрій між тим, що є і що хочеться-бачиться. Навіть не стільки «хочеться», як щось нез’ясовне блудить ув утробі, кудись манить, волочить душу, наче шкарбани по бруків’ю. Такі настрої народжуються з перших сторінок книги Олександра Бобошка «Достиглі дички». Але вже невдовзі читачеві здається, що ті, зовсім нетривкі напливи осмути, зайшлі. Бо в інший час бентеги маскуються за роздумуваннями про сенси буття, поступово ціпеніючи перед дедалі менше зрозумілішим світом, який втрачає доцільність і первісну звичність. «Нам так набрид щоденний біг по колах замкнених – // для тіл надмірне навантаження й для душ». Не покоління змінюються — настав час інших людей, яких донині ще не було. І через це мулько і незвично, наче забрів на чудернацьке тирлисько новотворів. Волай не волай, філософствуй, наче якийсь любомудр, мало що здобудеш і ще менше втямиш. Бо у всьому є доцільність, а ти думаєш — ах, як недобре склалося, треба було б передбачити, щось переінакшити. Ну, хоч би так: «А здавалось, він мислив // на кілька ходів наперед // і просив кого треба, // щоб труднощі не виникали». Звісно, так розмислювати можна, покладаючись на певність, що все якось вирішиться, аж доки не заїдеш «в якесь майбутнє // з неозначеними // рисами». На жаль, така небезпека цілком вірогідна. І час, оце мірило всього і всіх, підказує, що так воно, власне, і станеться. Але поки що ми гойдаємося на хвилях авторових настроїв, тож жодних небезпек не застерігаємо. Учитуємось і учитуємось!..
Читати даліОпубліковано | 13 Вересня, 2020 | Прокоментуй!
15.09.20 о 19.00 запрошуємо всіх до Літмузею.
Сергій Черняєв (1970 — 2002), поет і філософ, убитий у 32 роки, встиг лише випустити тоненьку книжечку віршів «Терези тиші» і побачити в друці кілька добірок своїх поезій українською і російською мовами. Книги віршів Сергія, видані після його смерті, вразили читачів не тільки бездоганною поетичною формою, карколомними метафорами і інтелектуальністю, а й тим, що автор виявився справжнім трагічним поетом, яких взагалі в світовій літературі обмаль.
Віршуй, поете, всім єством — за це
і бог, і гаспид все тобі пробачать, —
саме так і творила ця людина.
Читати далі