Опубліковано | 3 Липня, 2021 | Прокоментуй!

2 липня 2021 року нашому колезі, прозаїку і поету, Вікторові Кириченку виповнилося б 80 років!
Кириченко Віктор Олексійович народився 2 липня 1941 р. в с. Родіонівка Ямського району Донецької області. Закінчив Харківський інститут інженерів залізничного транспорту.
Автор книг «Моя Україна», «Дороги», «Золоті ворота», «Слобідська раїна», «Український сонцептах», «Сонця м’яч непереможний», «Ялтинські акварелі», «Чемпіон», «Настуся-сонечко», «Чайки на кордоні»; пісень «Офіцери», «Мерефу – любіть», «Мама», «Динамівські фани», «Металіст, атакуй», «Скрипкограй», «Місто кохання», «Ракетний полк», «Дякуємо, метро», «Місячне сяйво». Окремі добірки: “Гол і доля”, “Рости, Весно” .
Член НСПУ з 2006 р.
Згадаймо Віктора Олексійовича, прочитавши його поезії:
Читати даліОпубліковано | 22 Червня, 2021 | Прокоментуй!
За 80 років війна між Німеччиною і Союзом РСР змінювала офіційну назву і статистику жертв. Але від того її жахливість і в масштабних узагальненнях, і в побутових подробицях не вивітрювалася зі сторінок історії літератури.
Учитель кількох поколінь поетів і прозаїків Харківщини Віктор Тимченко ніби слухає нас, його літстудійців, із цього фото і з радіоефіру. І він, і ми часто читали у студії нове із написаного, представляли перші, а потім і чергові книжки. Окрема тема – війна і радіо.
Спогади 90-річного письменника Віктора Тимченка записувала під час суворого карантину телефоном.
Опубліковано | 15 Червня, 2021 | Прокоментуй!

Оксану Лозову запам’ятали учасники зібрання, під час якого в Харкові приймали літераторів зі Львова. Перетнулися ще до карантину галицький «Книжковий дворик на колесах» і слобожанське Сковородинівське мандрування. З поезією й прозою львів’янки Оксани Лозової харківці були знайомі ще раніше. Григорій Сковорода застерігав своїм афоризмом: «З усіх утрат втрата часу найтяжча». Оксана новою книжкою і її назвою ніби заперечує: «Час не минає». Хтось згадає рядки Ліни Костенко: «не час минає, а минаєм ми… А час – це тільки відбивання такту». Що ж, поезія – це мільйони перегуків і відлунь.
Львівські видавництва «Джезва» та «Апріорі» втілили задум авторки – поєднати вірші із збірок «Просто неба», «Політ у літо». «Очі дерев», «Хто Україна твоя?» з найновішими строфами.
Тож читайте про першу презентацію новинки, передмову Ірини Мироненко і добірку віршів Оксани Лозової.
Опубліковано | 1 Червня, 2021 | Прокоментуй!
У видавництві “Майдан” побачила світ книга Дмитра Щербаня.
Завантажити можна тут:
У передмові Галина Тарасюк написала:
Дорогий читачу!
Якщо у бурхливому морі друкованих видань ви безнадійно
шукаєте цікавий захопливий філософсько-історично-детек-
тивний твір або аналітичну інформацію про свій час і світ,
раніше заховану від вас за сімома замками… Якщо ви шукаєте
сповідь свого сучасника про себе в контексті епохи і України,
якому довелося часто вибирати між Богом і дияволом, між ма-
теріальним раєм і душевним пеклом… Якщо ви шукаєте роман
про потаємні людські пристрасті, якими вимощена дорога до
слави, влади й багатства… Якщо ви шукаєте антологію чес-
нот і мудрих порад від великих безсмертних, на яких трима-
ється світобудова… Якщо ви шукаєте книгу, з якою можна, як
з вірним другом, посперечатися на різні, життєво-важливі для
вас теми чи просто погомоніти у злагоді й наодинці із самим
собою… Якщо ви шукали просто інтелектуальний текст як
тест для підвищення рівня свого IQ і, відповідно, самоповаги…
Якщо ви шукаєте написану спеціально для вас, вам адресовану
Книгу про Вас — ви її, нарешті, знайшли.
Сам автор називає її «Філософічні роздуми прокурора. Із фі-
лософською усмішкою і не без моралі». Хоча книгу можна назва-
ти і філософським діалогом із власним аlter-ego, і диспутом із
філософами минулого, і «моральним листуванням» із невидимим
читачем чи самим собою — собі невідомим.
Книга колишнього досвідченого слідчого і суворого прокурора
Дмитра Щербаня — многогранна і багатотемна настільки, що
навіть важко визначити її жанр… І це теж інтригує, спокушає
її прочитати навіть того, хто вже давно нічого, крім постів
і коментарів у фейсбуці не читає, навіть того, кому книжний
хліб духовний давно замінив ток-шоу в телевізорі…
Опубліковано | 6 Травня, 2021 | Прокоментуй!
Газета «Звязда, яка виходить у Мінську, опублікувала статтю Олеся Карлюкевича про білоруських письменників, науковців та освітян, пов’язаних з Харковом і Харківщиною. Хронологічні її рамки – від кінця ХІХ – до середини ХХ століття. Поширюємо з дозволу автора мовою оригіналу.
Читати даліОпубліковано | 8 Квітня, 2021 | Прокоментуй!

Суворий карантин допоміг нашій колишній співвітчизниці після семи переїздів, втиснутих у шість років, навести лад в особистому архіві та видати колись залишені їй у Новій Зеландії щоденники. Писалися вони на межі Другої світової війни і епохи заснування української діаспори в цій частині Тихого океану.
Рушійні збіги: коли закінчувалася робота над книжкою «Через вогонь над водою», другий апеляційний адміністративний суд у Харкові визнав протиправним та скасував рішення Опішнянської селищної ради Полтавської області про перейменування вулиці Явдохи та Гаврила Пошивайлів на Свято-Михайлівську. Ця родина заснувала перший в Україні приватний музей кераміки, у їхньому будинку 1999 року було створено Меморіальний музей-садибу гончарської родини Пошивайлів. Там виростала, проводила літні канікули їхня онука – полтавка Наталя Пошивайло-Таулер. Нині вона – віце-президент Східної, Південної та Південно-Східної Азії, Океанії та Африки у Світовому Конгресі Українців, голова осередку «Мальви» (Союз Українок в штаті Вікторія, Австралія).
Ось яка жінка привела паперового корабля-рукописа до видавництва в Україні. Тож погортаймо спогади Марії Креховець «Через вогонь над водою».