Творчість

Степан Сапеляк: “І найперше було слово…”

Опубліковано | вересня 2, 2012 | Прокоментуй!

Степан Сапеляк

І найперше було слово

І розмовляли квіти

І цвів мак Україною

І йшли віки

І були українці

І створилося

Слово Українське…

---

До питання про мову

Опубліковано | серпня 31, 2012 | Прокоментуй!

 

 

Віктор БОЙКО

До питання про мову

 

Слухаючи брутальні дискусії та спостерігаючи використання бандитських прийомів стосовно просування новітнього закону про мови, мимоволі, шукаючи своїх однодумців,  розкриваєш книгу знаного слобожанського історика Д. І. Багалія. Читати далі

---

«ТЕАТР НА РОЗДОРІЖЖІ»

Опубліковано | серпня 29, 2012 | Прокоментуй!

Якщо  говорити  про сучасний український театр, то він існує і розвивається. Але цей процес, як і політико-економічна домінанта, “різновекторний”. Щось схоже відбувається зараз на провідних біржах світу – процеси формуються “різнонаправлено”. Щодо економіки і політики зрозуміло – світова криза, переоцінка цінностей, зміна геополітичних напрямів і, нарешті,як підсумок, формування нової геополітичної моделі всепланетного розитку. Як долучається до цього всього українська держава ми відчуваємо усіма фібрами наших сколошканих душ і глибокими зморшками порожніх гаманців та безвихіддю заморожених депозитів. Читати далі

---

Олексій Аулов. «Тарас між нас. Сатирична поема»

Опубліковано | серпня 21, 2012 | Прокоментуй!

          …Все більше Олексій Аулов відчуває свою принадлежність до справжньої поезії,

що має під собою традицію, все менше він підкоряється свавіллю обставин, все глибше

хоче зрозуміти суть світобудови. Все ясніше відчуває він, що справжній поет має життя невіддільне від власної творчості.Ось так він приходить до Шевченка, життя якого — повне злиття поезії з долею поета.

«…Він («Тарас між нас») ледве дихати не перестав, побачивши нічний сучасний Харків.» Читати далі

---

ЗНАЙОМИЙ І НЕЗНАЙОМИЙ МУРАТОВ

Опубліковано | серпня 20, 2012 | Прокоментуй!

 

Володимир БРЮҐҐЕН

 

ЗНАЙОМИЙ І НЕЗНАЙОМИЙ МУРАТОВ

 

До 100-річчя з дня народження

Ігоря Леонтійовича Муратова

 

В Ігоря Муратова була одна дивовижна властивість: десятки або й сотні людей (знайомства його були невичерпні) лишалися в твердому переконанні, що вони коротко й добре знають письменника. У кожного був «свій Ігор Муратов». Це й ознака багатющої натури самого поета, який умів негайно настроїтись на душевний контакт з найрізноманітнішими людьми, побачити в них цікаве й відповідно викликати цікавість до себе, це й природна невситима допитливість до людини, її світу, її турбот, це й величезна здатність до співпереживання, співрозуміння. І, звичайно, професійно вироблені, відточені пам’ять, увага, манера спілкуватись. Демократизм Ігоря Муратова був зовсім не показний, не штучний: то його природна оболонка, форма існування. Читати далі

---