Творчість

Володимир БРЮҐҐЕН “КНИГА ЯК НАСЛІДОК І ПРИЧИНА”

Опубліковано | 3 Квітня, 2013 | Прокоментуй!

От не люблю, коли по-дурному пропадають цікаві, змістовні, потрібні тексти. Саме тому вирішив розпочати цю статтю з газетної інформації, що мала з’явитися в «Літературній Україні», про яку клопоталася харківська літературна громадськість, але яка (інформація) так і не з’явилася в газеті через недбальство і непрофесіоналізм її працівників. Отже — Читати далі

---

ПРОСТІР ЧАСУ

Опубліковано | 30 Березня, 2013 | Прокоментуй!

«Я розумію літературу передусім як спосіб життя». Так коротко і вичерпно говорить Володимир Брюгген про свій письменни­цький фах. Адже схоже, що поза світом художнього слова він не мислить свого існування. Професія, яку колись обрав він, згодом обрала його і стала сутністю життя. Він із когорти тих, хто приходить у літературу і залишається в ній назавжди.

Ось як Володимир Брюгген характеризує письменницьке життя, власне той стан душі, який ми називаємо жагою літературної творчості. «А все ж таки цікаве заняття — література! Можеш і взагалі нічого не робити, та все одно заклопотаний нею, і тільки нею. Слухаєш, дослухаєшся, спостерігаєш, порівнюєш, пригадуєш, здогадуєшся, зіставляєш, прокручуєш і комбінуєш якісь слова, вирази, думки, підслухані уривки розмов, інтонації…» Читати далі

---

Віктор Бойко. МАНДРИ ДО СТАРОЇ РЯБИНИ НА ДРУГИЙ ДЕНЬ ПІСЛЯ «КІНЦЯ СВІТУ»

Опубліковано | 7 Березня, 2013 | Прокоментуй!

Пропонуємо Вашій увазі нарис Віктора Бойка (натисніть на текст, поданий нижче)

Коли наприкінці 80-х минулого століття вийшла у світ збірка поезій автора родом із маленького села Стара Рябина, що на Сумщині, Миколи Чумака, у широких колах читачів навіть книги видатних поетів неодмінно починали читати зазвичай із останньої сторінки. Дивна, як на нинішні часи,традиція виникла тоді сама собою, та продиктована була установками, чи то пак рекомендаціями, «зверху» та «з компетентних органів»… Необхідною умовою виходу збірки віршів мали бути «паровози», себто хвалебні вірші епосі «соціалізму з людським обличчям», комуністичній партії та її керівній і спрямовуючій ролі…

 

---

В’ячеслав Фрекен “КАК ЧЕРЕЗ СТО ЛЕТ ПОСЛЕ СМЕРТИ БАХА”

Опубліковано | 6 Лютого, 2013 | Прокоментуй!

(Тезисы к книге о нашем  замечательном  Земляке)

Благодаря усилиям выдающихся исследователей, музыкантов и Его Величеству Случая, только через сто лет после смерти, мир узнал и оценил заслуги И.С.Баха перед мировой музыкальной культурой. Примерно та же участь постигла и харьковчанина Иосифа Шиллингера (1895 – 1943). Завершив в эмиграции план, заложенный всей его деятельностью на Родине и в программных статьях 20-х гг., Шиллингер создал «Систему музыкальных композиций», базирующуюся на твердых математических принципах, составившую около 1600 страниц, куда вошли «Уроки по переписке» (2-й том). Главный труд подкрепляется фундаментальными монографиями: «Математические основы искусства», выходящие за рамки музыки; «Энциклопедия ритмов», теоретически связанная с математикой и физикой; сборник музыкальных примеров «Калейдофон» (клавир, иллюстрация теоретических положений). Таким образом, автор соединил музыку с точными науками, предварив будущее и заложив основы новейшей полифонии 3-его тысячелетия, но был предан на Родине забвению и строжайшему запрету.

                                                       Читати далі

---

Василь Омельченко «Жизнь моего современника»

Опубліковано | 6 Лютого, 2013 | 1 коментар

Уважаемые читатели!

         Предлагаю Вашему вниманию свою трилогию «Жизнь моего современника».

Полагаю, что каждый, однажды взявшийся за перо,  должен сказать слово о своем поколении, оставить слепок души современника. Моя работа состоит из   книг: «Последние свидетели войны» – детство, отрочество, юность… «Марафон надежд» – взрослая жизнь людей, рожденных в СССР… И «Смутные годы» – нынешняя жизнь глазами очевидца.

Искренне Ваш Василий Омельченко

Читать первую часть.

Читать вторую часть.

Читать третью часть.

---

Земля без неба

Опубліковано | 5 Лютого, 2013 | Прокоментуй!

(рецензія на книгу Леоніда Томи «Небо на землі зникає», «Майдан», 2012)

Завжди «нове» у своїй розмаїтості безбожництво, яке нарекли атеїзмом, у всі часи намагалося «позбавити землю неба». Російський філософ-богослов Сергій  Булгаков ще на початку ХХ століття розглядав руйнацію віри, як спробу на творення нової естетики і моралі, що призведе до загального «торжества хамства» і тріумфу «поверхового матеріалізму». Потуги зовсім не безнадійні. Час від часу ми маємо змогу пересвідчитися в здобутках нової віри в суспільному житті, мистецтві, культурі. Лиховісне дитя, виплекане і випестуване ліберальними руками,  від десятиліття до десятиліття набирається сил і, здається, долає все і всіх довкола. Читати далі

---