Критика та есеїстика

Ушкалов Леонід. Реалізм – це есхатологія: Панас Мирний

Опубліковано | 19 Травня, 2014 | Прокоментуй!

Ушкалов Л. В. Реалізм – це есхатологія: Панас Мирний. – Харків: Майдан, 2012. – 184 с.

ISBN 978-966-372-435-5

Ця книга присвячена життю і творчості одного з найвизначніших українських письменників доби реалізму Афанасія Яковича Рудченка (1849—1920), який виступав у літературі під прибраним ім’ям «Панас Мирний». Спираючись на великий фактичний матеріал, автор переконливо доводить: уся творчість Панаса Мирного являє собою варіацію на тему боротьби Правди з Кривдою, тобто Христа з Антихристом. А це означає, що реалізм письменника можна розглядати як есхатологічну стилістику.

Читати 

---

Сергей Шелковый. Апостольское число

Опубліковано | 17 Травня, 2014 | Прокоментуй!

«Дванадесять» – книга поэтических переводов с двенадцати славянских языков на русский. Стихи сорока шести поэтов из двенадцати славянских стран я переводил более года, обращаясь к этой работе едва ли не каждый Божий день и несомненно ощущая в себе при этом некую внутреннюю потребность уже постоянной, вдумчивой и истовой, беседы со своими собратьями-поэтами. Пусть даже, зачастую, эти беседы проходили, в силу реального положения вещей, на немалом временном и пространственном отдалении.  Читати далі

---

Галина Бабак. Декілька слів про магнітне поле сучасної поезії

Опубліковано | 26 Березня, 2014 | Прокоментуй!

Література кожного покоління має свій часопростір, тож, бажаючи того чи ні, автори постійно знаходяться у просторовому і часовому діалозі між собою і той, хто хоче зрозуміти їхню “розмову”, не може уникнути звернення до корпусу текстів, створених попередніми поколіннями. Говорячи про поезію двотисячників, не можливо не враховувати контекст попередніх, принаймні 20-30 років, аби зрозуміти, звідки у сучасної літератури “ростуть ноги” і чи справедливо авторів, що почали активно входити до української літератури у 2000-х роках, деякі критики вважають епігонами, “піджаданниками” й взагалі ставлять під сумнів і якість їхніх текстів, і легітимність покоління в цілому[1].

Під час спроби проаналізувати й систематизувати стан сучасної української поезії перше, що впадає в око навіть не спокушеному читачеві, – це різноплановість авторських стратегій, розмаїття літературних угрупувань, фестивалів, організацій, видавництв тощо. Зрозуміло, що в такому котлі, де варяться всі і вся, досить непросто орієнтуватися, а тим паче “чіпляти налички”, особливо, коли йдеться про молодих авторів, які тільки-но починають означувати своє місце на літературній мапі. Тому будь-яка спроба говорити про сучасність заздалегідь провокує подальші дискусії та варіативність поглядів.

Ця стаття є спробою зробити короткий нарис сучасної української поезії в контексті попередніх років розвитку української літератури, що здебільшого зводиться до означування літературного (переважно, поетичного) життя, творцями якого є автори-представники різних поколінь, традицій, естетичних чи позаестетичних принципів. Читати далі

---

Ігор Михайлин. Мовчазне покоління заговорило

Опубліковано | 10 Березня, 2014 | Прокоментуй!

І. Найважливіше завдання літератури

Розвинута література нагадує океан. Є в ньому свої глибини й мілини, затоки й острови, над нею то повіває легенький вітерець, утворюючи штиль, то віють потужні буревії, які спричинюють шторм. У гарній, багатій літературі є все. До числа таких багатих, всебічно розвинутих, заможних літератур світу належить українська література. Вона бурхливо розвивається й сьогодні. Читати далі

---

Антоніна Тимченко. А В КОВАЛЯ СЕРЦЕ ТЕПЛЕ. Про творчість Олександри Ковальової

Опубліковано | 29 листопадаа, 2013 | Прокоментуй!

Немає більшого нещастя,

Ніж добра воля простаків,

Що раптом кинуться брататься,

Кадить тобі з усіх боків.

Сп’янілі і великодушні,

Розстелять всю твою судьбу.

І по-хазяйськи ввійдуть в душу,

Аби з усього знять табу.

Все роз’яснять і розтлумачать,

Просіють враз добро і зло,

І люті всі твої невдачі

Розтануть, як і не було.

І вже б, здавалось, воскресили

Тебе, і раді, і лиш ти,

Мов од татарського набігу,

Ніяк не можеш відійти.

О. Ковальова

 

Олександро Прокопівно, розуміючи ризик здатися схожою на таких «простаків», заздалегідь перепрошую за недосконалість розвідки, адже, можливо, десь недочитала, недозрозуміла й багато до чого не доросла…

З любов’ю та повагою – Антоніна Тимченко

Постать Олександри Ковальової знакова для сучасної харківської літератури. Важко назвати ще бодай одного слобожанського автора, котрий був би одночасно вимогливим філологом, вдумливим ліриком, професійним перекладачем, блискучим прозаїком, небайдужим педагогом. Творчість О. Ковальової розмаїта, проте монолітна, і тільки осягнення усього доробку письменниці здатне повно окреслити цю особистість. Читати далі

---

Леонід Логвиненко. ЕПОХА ГІРКОЇ ГОРОБИНИ

Опубліковано | 9 Жовтня, 2013 | Прокоментуй!

У хащах ми шукали горобину, що її скороминуще літо щиросердно дарувало осені. Горобина – це завжди спомин, завжди ностальгія. Бо вона солодко-гірка. Є такий фільм – «Спогади про майбутнє». Колишній таборянин і поет Василь Боровий згадував про майбутню зиму, лютість якої знаменувало щедре багряними плодами віття горобини. Читати далі

---