Критика та есеїстика

Олександра Ковальова. Голос горлиці. Світлій пам’яті Майї Львович (23.04.1933-13.07.2015)

Опубліковано | 16 Липня, 2015 | Прокоментуй!

Кажуть, що під дощ горлиці віщують людські долі. А ще кажуть, що під шемріт дощу легше прокладаються стежки поміж світами, видимими і невидимими, цими і тими…

Я стою під Жихарськими соснами край Жихарського лісу, а думаю про інший ліс – Кароліщевицький, той, що в далекій Білорусі.

                            Каролищевицький ліс

                            Першим променем проріс.

                            На Лосинім серед лоз виріс лось.

                            Світлом сонячним проріс

                            Каролищевицький ліс.

                            Проснувсь.

                            І Алесь на ліс увесь:

                            – Добрай раніцы! – А десь –

                            Озивається здаля: – Хрусь-хрусь! –

                            Відгукається: – Шелесь! –

                            Добрай раніцы, Алесь!

                                   Добрай раніцы, зямля Бєларусь!

         Так писала Майя Львович про любі її серцю білоруські краєвиди, про місця, де вона проводила в молоді роки багато часу разом із своїми дорогими друзями – білоруськими поетами, котрих перекладала, творчість яких добре знала і цінувала. Перераховувати їх – то вийде довгий список, куди ввійдуть ледь не всі білоруські поети, давні і сучасні. Читати далі

---

Цей невтомний харків’янин. Пам’яті Івана Степановича Маслова

Опубліковано | 22 Червня, 2015 | Прокоментуй!

Він був російським письменником і двадцять років (1995–2015) завідував кафедрою української та світової літератури в Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди. Від цього російського письменника я ніколи не чув російської мови. Він любив Україну та її народ, шанував землю, яка дала йому життя. Розумів, що українці на своїй землі потребують підтримки кожної чесної людини, і був такою чесною людиною. Читати далі

---

Леонід УШКАЛОВ. З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МІСТИКИ: СКОВОРОДА І ГАМАЛІЯ

Опубліковано | 19 Червня, 2015 | Прокоментуй!

Григорій Сковорода (1722–1794) й Семен Гамалія (1743–1822) – поза всяким сумнівом, знакові постаті в історії української культури. Їх багато чого єднає. Наприклад, те, що обидва народилися на Полтавщині: Сковорода – у містечку Чорнухи Лубенського полку, а Гамалія – у містечку Китайгород Полтавського полку. Обидва вже змалечку всотали в себе питомо українську релігійність, що стала глибинною основою всього їхнього подальшого життя. Згадаймо, як улюблений учень Сковороди Михайло Ковалинський писав про свого незабутнього вчителя: Сковорода десь від семи років «був примітний схильністю до богошанування… У церкві він охоче ходив на крилас і співав надзвичайно приємно. А його улюбленим і часто повторюваним співом був ось оцей вірш Івана Дамаскина: «Троє Твоїх отроків відкинули безбожні повеління образу золотому на полі Деїри служити…» (с. 1343)^[1]. А ось що писав одному зі своїх приятелів Семен Гамалія. Я одержав від вас листа, «в якому мені впали в око слова «і Духа Твого Святого не відніми від мене». І я відразу ж згадав, хто й коли написав ці слова – Давид, після скоєного гріха. Мене змалечку навчили цих слів, і я часто в молитвах промовляв їх…», хоч і жив у гріхах (ІІ, с. 170)^[2]. Читати далі

---

Петро Джерелянський. Повернеться Тарасова душа

Опубліковано | 29 Травня, 2015 | Прокоментуй!

            Щороку відзначаємо 22 травня знаменну, хоча й сумну подію: річницю перепоховання на рідній землі Тараса Шевченка — Великого Кобзаря, який безмежно любив свій край, але не плекав жодних ілюзій, коли йшлося про далеке (й не дуже) минуле України.

  Читати далі

---

Олександра Ковальова. Можна й справді проміння вдихати

Опубліковано | 9 Травня, 2015 | Прокоментуй!

   (Рецензія на книжку Віктора Тимченка «Земля і небо наяву», Харків: Крок, 2015)

 

         Ява, вона у кожного своя, як і уява. Ми дивимося на одне й те саме, а бачимо різне. Корінь різнобачення не лише в нас, недосконалих та непослідовних, він не в меншій мірі присутній і в самій яві.

«Земля і небо наяву» – нова книга патріарха харківського поетичного цеху Віктора Тимченка. Назва дуже промовиста. У ній і етико-естетична позиція ліричного героя, і мужня спромога бачити світ таким, яким він є. А ще тут багато, дуже багато простої людської любові до життя.  Читати далі

---

Ігор Михайлин. Історія журналістики та проблеми її вивчення. Уроки одного підручника

Опубліковано | 5 Квітня, 2015 | Прокоментуй!

Рецензія на: Срібняк І. Історія журналістики (ХVII – ХХ ст.). Підручник для студентів вищих навчальних закладів / Ігор Срібняк. — К. : ВПЦ НаУКМА, Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2013. — 304 с.

 

Історія журналістики — надскладна галузь гуманітарного знання. Вона ширша за політичну історію, історію літератури, літературної критики, публіцистики, історію ідей і технологій. Вона всі ці історії включає в себе. Створення історії журналістики потребує величезних знань, наполегливості, елементарної працьовитості. Навіть написання кандидатської дисертації з історії журналістики пов’язане із залученням величезного матеріалу, із значними чисто творчими труднощами. Написання ж синтетичної праці може кваліфікуватись як у певному сенсі науковий подвиг. Читати далі

---