Опубліковано | 3 Червня, 2016 | Прокоментуй!
Довга мовчанка подеколи схожа на безоглядне зухвальство, а чи то затятість супротив світу. Тож кільканадцять років між попередньою і цією книгою — цілісінька прірва часу, що здатна поглинути будь-що, а поета тим паче. «Цінуйте час, бо дні лукаві», — напучував Апостол Павло. І як тут не піддатися спокусі і не застерегти поета й себе, але розумієш, що поспішність породжує легковажність і поквап, які лиш завадять справі, а віршотворенню й поготів. Евентуально, автор і сам це добре розуміє, бо пише про межу, за якою — молодість і завжди несподівана старість, коли встиг і вже не встиг. Та як би там не було, а давноочікуване поетичне воскресіння за таких умов набагато яскравіше і промовистіше.
Отже, саме такою несподіванкою стала книга харківського поета Ростислава Мельникова «Апокрифи степу», з якою він прийшов до читача від львівського видавництва Старого Лева, зайве ствердивши істину, що в старі міхи молоде вино не наливають. Читати далі
Опубліковано | 27 Травня, 2016 | Прокоментуй!
Древній художник, ілюстратор книжок для східного правителя, коштовні рукописні фоліанти супроводжував зображеннями себе і своєї коханої. Себе завжди малював червоною фарбою, а її — синьою. Ніби порівнював із стрімкістю вогню й недосяжністю неба.
Наш сучасник Олександр Шугай написав книжку про реальну пару, в житті якої були схід (Азія) і Західна Європа, Харків і Соловки, кольори страждань і короткого щастя. Хист до малювання мали і він, і вона. Він нібито розписав у степу капличку на місці падіння метеорита, вона подарувала йому автопортрет у східному вбранні, з напівзатуленою покривалом половиною обличчя — аби виразнішими здавалися темні очі. Той малюнок буде над його робочим столом до останніх днів життя. “Цвіт вишні, або Втрачене кохання Василя Мисика” (оповідь у листах і документах — з коментарями). Так повністю названо книжку, яка починається листом 1932 року. Читати далі
Опубліковано | 19 Травня, 2016 | Прокоментуй!
Тема мандрівки, мабуть, найвдячніша та найпоширеніша тема в поезії. З піснею на устах мандрував лицар, за ним услід відправлявся, підспівуючи в такт крокам, поет-підмайстер, за ним романтично налаштований дивак і т. д. і т. п.. Мандрівкою в часі є саме людське життя. З мандрівки постають враження, з враження – апокрифічні, чи, навпаки, не апокрифічні тексти.
«За вікном промайне пілігрим» – так починається мандрівка. Чи кожен може стати цим пілігримом? Ні. Це «скаже ворожка». Є потаємні сили, які багато що (та, власне, все) вирішують у людському житті.. І стежина від вікна проляже не будь-куди (в ліс, гори, море), вона проляже саме туди і саме так, «як скаже ворожка». У нашого ліричного героя вона пролягає степом… Читати далі
Опубліковано | 13 Травня, 2016 | Прокоментуй!
Людина – істота оптимістична. Знаючи, що рано чи пізно помре, вона не думає про смерть. А от коли трапляється велике горе, різні люди реагують на нього по-різному. Спектр емоційних реакцій та душевних станів тут надзвичайно широкий і строкатий: гнів, поклик порятувати ближнього, помогти йому; інший напрямок – паніка, страх, переляк, безсилля, бажання сховатися за спиною ближнього; ще інший – цинічне намагання підставити свого ближнього, за будь-яку ціну обійти загальне лихо, на фарисейський лад виправдовуючи свої підлі вчинки, мовляв, жертви має принести хтось інший, тільки не я, бо я з надто дорогої матерії…
Минуло 30 років з дня чорнобильської трагедії. Виплакано море сліз матерів, дружин, сестер усіх мертвих і живих чорнобильських героїв. Розлито море брехні. Украдено мільярди грошей у різних валютах. І люди з цим живуть. Отже, люди – істоти оптимістичні. Знову ж таки, кожен на свій лад залежно від міри совісті. У поета ця міра особлива, та ще як він сам побував у чорнобильському пеклі, сам горів у чорнобильських пожежах, сам був засипаний чорнобильським попелом… Читати далі
Опубліковано | 21 Квітня, 2016 | Прокоментуй!
Завершився поетичний тур Ростислава Мельникова, у ході якого в Харкові (6.04.16), Києві (7.04.16) та Львові (8 і 9.04.16) пройшли презентації нової книжки автора “Апокрифи степу”. Заходи відбувалися в мережі книгарні “Є”, а ще дві зустрічі – у Львівському національному університеті (на філологічному та журналістському факультетах). За матеріалами харківської презентації Світлана Авер’янова підготувала радіопередачу, яку й пропонуємо вашій увазі. Візуалізація – Мілени Ковальської. Світлини Максима Холявіна, Юлії Гуш та Віталія Квітки.
Опубліковано | 21 Березня, 2016 | Прокоментуй!
Книга з такою назвою побачила світ у видавництві “Майдан” і була презентована 23 березня 0 16:00 у Клубі письменників. Упорядкована О. Ковальовою, антологія включає твори харківських авторів, чиї перші кроки в літературі були зроблені в силовому полі естетики та життєвого прикладу Василя Мисика. Це поети В. Бойко, В. Романовський, О. Ковальова, А. Перерва, Л. Тома, Н. Матюх, В. Науменко, О. Ковалевський, О. Тараненко, В. Верховень, І. Мироненко.