Опубліковано | 7 Жовтня, 2023 | Прокоментуй!
Людина виростає з якоїсь землі так само, як квітка, трава, дерево. Соки цієї землі живлять її серце, пахощі бентежать уяву, повів вітру задає внутрішній ритм для її дихання та думання. Василь Боровий своїм корінням зі степу та лісу, слобожанського степу, слобожанського лісу. Він – Боровий. Коренем і кроною. Усе найхимерніше плетиво художніх образів, розгалуження метафор та відбрунькування епітетів відбувається саме в цій залежності: походження коріння, формування крони. Саме все це слобожанське наповнення художнього простору зумовлює суть і структуру його поетики. Безумовно, в руслі розмови про основу поетичної творчості не оминути таких наріжних каменів, як спадкоємність і традиція. З яким спадком вийшов на широку дорогу життя юний поет, хлопчина із харківського передмістя Василь Боровий? Які біографічні чинники зумовили ті чи інші вчинки, захоплення, мрії? Харків близько, але життєдайне коріння зі степу та бору. Світогляд передусім селянський. Ця селянська основа обумовила не лише тло для ліричних сюжетів та епічних подій, вона визначила сутність етико-естетичних складників цього багатого, бентежного поетичного світу. Селянське розуміння справедливості. Воно з голосу Тараса, з глибини народної пісні. Це вміння писати про просту людину, її проблеми з особливою щемкою любов’ю, як це робив, наприклад, Василь Мисик. Для цього треба й самому бути нелукавим душею, позбавленим марнославства та егоїзму.
Читати даліОпубліковано | 21 Квітня, 2023 | Прокоментуй!
Майя Львович (23.04.1933- 13.07.2015) народилася в сонячній веселій Одесі. Отже з місцем народження їй пощастило. Не пощастило з датою: страшна весна 33-го. А далі строкатий алфавіт географічних назв, котрі в тій чи іншій мірі пов’язані з біографією поетеси: Алза, Актюбинська область, Ашмянка, Бєларусь, Берестейщина, Гомель, Каролішчавіці, Казахстан, Одеса, Харків і т. д.
Читати даліОпубліковано | 19 Квітня, 2022 | Прокоментуй!

Літературно-мистецький, громадсько-політичний, науково-освітній ” Буковинський журнал” заснований 1991 року у Чернівцях. Він виходить раз на квартал і не замикається у регіональних межах, різноманітно представляє сучасний літпроцес України. Причому справи журнальні мають і видавничі продовження.
Головний редактор журналу, письменник Мирослав Лазарук 2011 року започаткував серію видань «Третє ти-сячоліття: українська поезія». Прикметно, що першою в серії була книжка уродженця Слобожанщини Леоніда Талалая. Чому саме такий вибір, може пояснити і один з найцитованіших віршів М.Лазарука: ” Любив. Люблю. І Ви любіть //Так, ніби любите востаннє,//Коли за вами тінь постане,//І не пощезне, й не розтане,//Допоки кров. Допоки глід,//Допоки білим білить світ.”
Перше цьогорічне число “Буковинського журналу” звертається до постаті колишнього випускника Харківського університету Григора Тютюнника, публікує спогади про нього. Ще одна ” прив’ язка до сходу України” – відгук на збірку Олександри Ковальової, видану 2021 року в Чернівцях.
Читати даліОпубліковано | 20 Червня, 2021 | Прокоментуй!
Відгук Олександри Ковальової на книгу “Олександер Шугай: Ліна Костенко: Я все, що я люблю… Київ, видавництво «Дніпро», 2021”
У листопаді 2017-го року за участі Івана Драча та Олександра Шугая, автора книги «Цвіт вишні, або Втрачене кохання Василя Мисика”, в Харківському Будинку письменників вшановували поета Василя Мисика. На цей припізнілий захід (В.Мисик народився в сонячному липні), крім київських гостей, прийшло чимало харківських поетів-шістдесятників, для яких Василь Мисик був і лишається культовим поетом. Олександру Шугаю вдалося віднайти маловідомі епізоди з життя поета, зворушливо торкнутися заповітних струн його серця. Тож не дивно, що «Цвіт вишні» надовго залишився в пам’яті харківських читачів.

Опубліковано | 22 листопадаа, 2019 | Прокоментуй!
12-го лютого 2017 р. на письменницькому сайті харківської організації НСПУ було опубліковано першу частину літературно-критичного рукопису, де авторка зібрала статті та нариси, створені в різний час з приводу різних літературних подій та явищ. Найчастіше це відгук на вихід у світ нової книги того чи іншого автора, іноді – спроба включитися в дискусію, яка мала більший чи менший розголос у літературному житті, ще інший варіант – намагання через спогад утримати в активному вжитку ті чи інші літературні скарби нашого краю. Сьогодні ми пропонуємо увазі читача другу частину збірки, в якій вміщено статті про І.Качуровського, В.Мисика, В.Борового, Л.Палій, А.Лозинського, І.Мироненко, І.Гургулу, А.Перерву, Н.Супруненко, О.Тараненко, О.Тільну, М.Даниленко, Л.Хворост, Ю.Максимейко, Н.Мар’єнко, О.Якименко, А.Литвиненко (Перевозник), А.Тимченко, Р.Кнодта та М.Целлера.
Опубліковано | 6 Жовтня, 2019 | Прокоментуй!

Вересень добіг свого кінця, а наш гість, відомий німецький письменник Міхаель Целлер, уже повернувся додому у свій Вупперталь, що на північному заході Німеччини. Упродовж місяця він на запрошення українського Пен-клубу та харківської обласної адміністрації працював у Харкові як учасник проекту «Харківська літературна резиденція». Ним опікувався харківський літературний музей, а ще десятки друзів та знайомих, яких письменник набув у Харкові за чверть віку, якщо відлік вести від 1994-го року, коли він уперше відвідав наше місто.
Читати далі