ШЕВЧЕНКІВ ВІРШ І ГІПЕРБОЛІЧНЕ КІНО

Опубліковано | 11 Липня, 2023 | Прокоментуй!

Звернення кінематографістів до лірики, до ліричних поезій як фактури ігрового (художнього) фільму становить собою цікаву й складну мистецьку проблему.

Ліричні вірші/ тексти дуже часто є не значними за обсягом. Вони зазвичай безсюжетні й апріорі можуть не містити формально виражених подій/дії. У ліричних віршах ретрансляція смислів нерідко здійснюється через ледь вловимі нюанси, відчуття, асоціації, настроєві напівтони, які до того ж можуть бути позначені граничною суб’єктивізованістю. У невеликих поетичних текстах семантичні візерунки доволі часто фокусується у зчепленнях чи грі слів, у пульсуванні слова-емоції, у витонченій графіці чи буянні каскадів вербальної метафорики.

Читати далі

---

Роздуми під куполом Рейхстагу

Опубліковано | 21 Червня, 2022 | Прокоментуй!

Хоч скільки разів стримувався не дозволяючи розумові заводити себе  надто далеко, все ж таки думка,  – вона ж бо вільна і скрізь витає, – підказує, що  тему війни  не оминути.

                Одесу не уявляю без гумору. А на  перехрестях, з початком війни, показник «Прямо» з написом: «На х*й», «На ліво – знову на х*й», на право – на росію на х*й». Я навмисно букву «У» позначаю *, а на плакатах, як то кажуть: прямою мовою.  Хтось скаже, що це вже не гумор. Та …Неможливо вже без мату, бо не розуміють! І це не нехтування культурою мови. Тепер надлишня інтелігентність нагадує анекдот коли «очкарик», купуючи  білет в баню, каже:  – Мне, пожалуйста,  билетик на одно лицо.

         А касир запитує: – А ты, что, жопу мыть не будеш?

Читати далі

---

«Хто виживе у тиші?» – учительський щоденник

Опубліковано | 6 Червня, 2022 | Прокоментуй!

Випускники Каразінського університету попередніх років у своїх публічних щоденниках в соцмережах фіксують численні свідчення і подробиці війни рф проти України. Ці записи – фактологічні й емоційні документи для сучасників і нащадків, міжнародних судів і рідних дітей, які виростуть і запитають, яким був для мами чи батька 2022 рік.

Олеся Омельченко навчалася в університеті на романо-германській філології. За кілька тижнів до масштабного вторгнення видала одразу чотири свої книжки на рідній Дніпропетровщині.

Як війна вдерлася у її життя – читайте далі: https://gromada.group/news/statti/15646-hto-vizhive-u-tishi-uchitelskij-shodennik

---

“Недолюбки”: нова поезія Володимира ВАКУЛЕНКА

Опубліковано | 4 Серпня, 2021 | Прокоментуй!

НЕДОЛЮБКИ

                        І

Вона була першою. Істинно першою.

Таким чорно заздрили юні нездари.

Вона була з тих, що одразу одержують

і щире кохання, і долі удари.

Коли нас у школах любити навчатимуть?

Це ж точна одвічна і мудра наука.

Коли у взаєминах ніжних з дівчатами

безглуздим фіналом не буде розлука?

Ніколи й ніде не були риторичними

питання, не вирішені та й не зняті.

Їх ставить дівчатко в сукенці коричневій

шкільній, що приходить зі світу колишнього,

як згусток непізнаної благодаті.

Читати далі

---

Сповідь редактора

Опубліковано | 20 Червня, 2021 | Прокоментуй!

Відгук Олександри Ковальової на книгу “Олександер Шугай: Ліна Костенко: Я все, що я люблю… Київ, видавництво «Дніпро», 2021”

У листопаді 2017-го року за участі  Івана Драча та   Олександра Шугая, автора книги «Цвіт вишні, або Втрачене кохання Василя Мисика”,  в Харківському Будинку письменників вшановували поета Василя Мисика. На  цей припізнілий захід (В.Мисик народився в сонячному липні), крім київських гостей, прийшло  чимало харківських поетів-шістдесятників, для яких Василь Мисик був і лишається культовим поетом. Олександру Шугаю вдалося віднайти маловідомі епізоди з життя поета, зворушливо торкнутися заповітних струн його серця. Тож не дивно, що «Цвіт вишні» надовго залишився в  пам’яті харківських читачів.  

Читати далі

---

Заслухаймо покази свідків

Опубліковано | 25 Квітня, 2021 | Прокоментуй!

 

І приймемо їх як докази. Це пропонує нам зробити відомий в країні й за її межами науковець Георгій Чорний у своїй новій книжці «Хто ми є, українці?» (Київ, «Ярославів вал», 2020).

Читати далі

---