Новинки

Анна Дадика: добірка віршів

Опубліковано | жовтня 18, 2017 | Прокоментуй!

Добірка віршів молодої харківської поетеси Анни Дадики Читати далі

---

Ярослав Мовчан: “МирНЕ сьогодні”

Опубліковано | жовтня 18, 2017 | Прокоментуй!

Добірка малої прози молодого харківського автора Ярослава Мовчана

Читати далі

---

  Леонід УШКАЛОВ. ЛЕВ ТОЛСТОЙ ЯК ДЗЕРКАЛО УКРАЇНСЬКОЇ ФУТУРИСТИЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (за сторінками журналу «Нова ґенерація»)

Опубліковано | жовтня 14, 2017 | Прокоментуй!

Не підлягає ані найменшому сумніву те, що Лев Толстой справив дуже істотний вплив на українську інтелектуальну й літературну традицію кінця ХІХ – першої третини ХХ століття. Ідеться не лише про Толстого як про геніального художника слова, але й про Толстого як мислителя, оскільки думка про те, що Толстой є великим філософом, була тоді усталеною. Про це, може, найпереконливіше свідчать популярні видання творів Толстого в українських перекладах. Ось хоч би передмова до збірки творів Толстого, надрукованої у Вінніпезі 1916 року за назвою «Видінє паломника в Єрусалимі…». Вона розпочинається так: «В отсій книжочці подаємо дещо з дрібних оповідань великого російського письменника, філософа-мораліста Льва Николаєвича Толстого» [Толстой 1916, с. 3]. І далі: «Толстой збогатив світ безсмертними творами, в яких вічно стремить і дошукуєть ся тої від віків бажаної правди, яка дала би всім людям вдоволенє, яка піднесла би чоловіка на висший степень, зробила б його добрим, честним, вартісним чоловіком» [Толстой 1916, с. 3]. А ось початок передмови до книжки Толстого «Любов», що побачила світ там-таки у Вінніпезі 1918 року: «Подаємо нашим читачам розвідку великого світового мислителя про любов» [Толстой 1918, с. 2]. І далі: «Великий фільозоф Л. Толстой в отсій розвідці розбирає думки про любов. Він дає розуміти людям сей великий ідеал і навчає, якою повинна бути любов» [Толстой 1918, с. 2]. Як бачимо, Толстой постає тут у ролі великого навчителя істини, а може, навіть зачинателя нової релігії. Читати далі

---

Про рідне місто, про левову долю (передмова до нової книги поезій)

Опубліковано | жовтня 11, 2017 | Прокоментуй!

Так, життя, доля… Довге та багатовимірне відлуння почуттів та розмислів, задумів та вчинків, сподівань та сумнівів. А перші звуки тієї довгої і, здається, ще досі невичерпаної пісні-долі пролунали саме тут, у неповторному за всіма ознаками Львові. І того першого звуку із загального багатопланового клавіру, звичайно ж, мені ніколи не забути та й не відсунути тієї камертонної ноти на якісь необов’язкові задні плани.

Бо пам’ять у мене, дяка Богові, завжди була і залишається доброю — і чіпкою, і надійною, і яскраво кольоровою. Бо кожна з великих промов починається зі свого власного, — малого, ледь чутного, але неповторного, — початкового «А»… Читати далі

---

  “Виглибити всі глибини” (розмова з Олександрою Ковальовою про німецькі переклади)

Опубліковано | жовтня 6, 2017 | Прокоментуй!

       26 вересня відзначається Європейський день мов. У Євросоюзі  – 24 офіційні мови, близько 60 регіональних та мов меншин. Емігранти додають строкатості – вони використовують для спілкування понад 175 мов. Майже половина мешканців планети  розмовляє двома або й більше мовами. Декларується рівноправність усіх мов ЄС, але фактично  в роботі різних інстанцій, обслуговуванні, туризмі найчастіше звучать англійська, французька і німецька. Населення ЄС складається з носіїв 11 офіційних мов. Очолюють список німці, тобто чверть мешканців Євросоюзу спілкується німецькою мовою. Ця мова   стоїть на третьому місці у світі за частотою використання у видавництві книжок (домінує англійська, далі йде китайська).

Саме про літературу німецьку  в українському тлумаченні поговоримо, гортаючи  нові переклади із двомовного томика Олександри Ковальової  «Мій німецький канон».  Читати далі

---

Леонід УШКАЛОВ. СКОВОРОДА Й ДУХОБОРЦІ

Опубліковано | вересня 27, 2017 | Прокоментуй!

1. Історія питання

Духоборство зародилося в Україні, на Слобожанщині. Здається, вперше слобідських духоборців змалював іще російський літератор Павло Сумароков у своїй книзі «Досуги крымского судьи, или Второе путешествие в Тавриду», що вийшла 1803 року в Санкт-Петербурзі[1]. «Залишивши Білгород, – писав він, – я продовжив свій шлях до Харкова, не доїжджаючи до якого верст 30, бачив праворуч село Проходи – поселення духоборців […] На думку декого, ця єресь взяла свій початок років 60 тому в Харківській губернії, в селі Охочому, і ось що про неї розповідають. Прийшов туди один похилого віку іноземець, який назвав себе відставним унтер-офіцером і який, почавши обережно проповідувати нові правила, збирав вечорами поселян і тлумачив їм своє вчення. Упродовж певного часу він давав їм поради, допомагав, мирив суперечки, завдяки чому здобув собі довіру й любов у багатьох. На їхнє прохання він погодився залишитися жити серед них і, переходячи з дому в дім, нарешті, у них і помер. Таким чином виросла секта […] Гадають, що той проповідник був квакером, і, хоч це викликає певний сумнів, слід сказати, що духоборці мають чимало схожого у звичаях та обичаях із квакерськими, а особливо з гернгутерськими правилами» [Сумароков, с. 43–44].

         Звісно, навряд чи випадає говорити про цілковиту збіжність поглядів квакерів та духоборців. Про це свідчить хоч би ось така історія. Читати далі

---