Літпроцес

Олександра Ковальова. «Прикинулся золотом – так блести» (Роздуми над «Небесным рок-н-роллом» Асі Шевцової)

Опубліковано | 9 Червня, 2016 | Прокоментуй!

Усе б якось було, домовилися між собою дорослі, солідні люди, повідпускали собі бороди, вуса, животи: ми солідні, наша думка авторитетна, ми тут навічно, нам тут вирішувати, що і як… Одного вони не врахували: світ оновлюється через прихід нових поколінь, тобто – дітей. А ці діти виявляються єдиними серйозно мислячими істотами. Читати далі

---

Анатолій Стожук. ГАБА ДЛЯ ПОЕТА

Опубліковано | 3 Червня, 2016 | Прокоментуй!

Довга мовчанка подеколи схожа на безоглядне зухвальство, а чи то затятість супротив світу. Тож кільканадцять років між попередньою і цією книгою — цілісінька прірва часу, що здатна поглинути будь-що, а поета тим паче. «Цінуйте час, бо дні лукаві», — напучував Апостол Павло. І як тут не піддатися спокусі і не застерегти поета й себе, але розумієш, що поспішність породжує легковажність і поквап, які лиш завадять справі, а віршотворенню й поготів. Евентуально, автор і сам це добре розуміє, бо пише про межу, за якою — молодість і завжди несподівана старість, коли встиг і вже не встиг. Та як би там не було, а давноочікуване поетичне воскресіння за таких умов набагато яскравіше і промовистіше.

Отже, саме такою несподіванкою стала книга харківського поета Ростислава Мельникова «Апокрифи степу», з якою він прийшов до читача від львівського видавництва Старого Лева, зайве ствердивши істину, що в старі міхи молоде вино не наливають. Читати далі

---

Луганщина прийняла естафету з проведення Міжнародного літературно-мистецького Шевченківського свята «В сім’ї вольній, новій…»

Опубліковано | 22 Травня, 2016 | Прокоментуй!

Наступний рік обіцяє бути багатим на визначні події і для України, і для Луганщини. Адже Джамала привезе до нас Євробачення, а луганська делегація (у складі Ганни і Богдани Гайворонських та Антоніни Листопад) – Міжнародне Шевченківське свято. І це порівняння з’явилося недарма. У час, коли для всієї світової спільноти Україна асоціюється з війною, ми отримали змогу нагадати усім, що в нас є не лише воїни регулярних військ, терористи, мирне населення та переселенці. Нас уже давно поділили на ці категорії, мало не забувши, що ми – пісенна нація, що наша мова милозвучна, що наша душа сповнена миру та любові. І Євробачення – це чудовий привід нагадати усьому світові про творчі грані нашого світогляду. Як Україна для світу, так і Луганщина для України зараз асоціюється лише з війною, смертю, кров’ю, горем. Але ж які в нас талановиті письменники, яких видатних майстрів слова народила наша земля! Для нас Міжнародне Шевченківське свято – це велика честь і велика відповідальність, а також нагода заявити на всю Україну про свою позицію. Адже Луганщина – це Україна. Луганськ – це Україна. Читати далі

---

Олександра Ковальова. Вага апокрифічного слова

Опубліковано | 19 Травня, 2016 | Прокоментуй!

Тема мандрівки, мабуть, найвдячніша та найпоширеніша  тема в поезії. З піснею на устах мандрував лицар, за ним услід відправлявся, підспівуючи  в такт крокам, поет-підмайстер, за ним романтично налаштований дивак і т. д. і т. п..  Мандрівкою в часі є саме людське життя. З мандрівки постають враження, з враження – апокрифічні, чи, навпаки, не апокрифічні тексти.

«За вікном промайне пілігрим» – так починається мандрівка. Чи кожен може стати цим пілігримом? Ні. Це «скаже ворожка». Є потаємні сили, які багато що (та, власне, все) вирішують у людському житті.. І стежина від вікна проляже не  будь-куди (в ліс, гори, море), вона проляже  саме туди і саме так, «як скаже ворожка».  У нашого ліричного героя вона пролягає степом… Читати далі

---

Творча зустріч із Олександрою Ковальовою

Опубліковано | 17 Травня, 2016 | Прокоментуй!

14 травня в Будинку вчителя відбулася творча зустріч із харківською поетесою, прозаїком, перекладачем, педагогом Олександрою Ковальовою. Читати далі

---

Олександра Ковальова. Сонце в жалобі (рецензія на книжку Віктора Пінченка «Облученная муза», Харків, «Майдан», 2016)

Опубліковано | 13 Травня, 2016 | Прокоментуй!

         Людина – істота оптимістична. Знаючи, що рано чи пізно помре, вона  не думає про смерть. А от коли трапляється велике горе, різні люди реагують на нього по-різному. Спектр емоційних реакцій та душевних станів тут надзвичайно широкий і строкатий: гнів, поклик  порятувати ближнього, помогти йому; інший напрямок – паніка, страх, переляк, безсилля, бажання сховатися за спиною ближнього; ще інший – цинічне намагання підставити свого ближнього, за будь-яку ціну обійти загальне лихо, на фарисейський лад виправдовуючи свої підлі вчинки, мовляв,  жертви має принести хтось інший, тільки не я, бо я з надто дорогої матерії…

Минуло 30 років з дня чорнобильської трагедії. Виплакано море сліз матерів, дружин, сестер  усіх мертвих і живих чорнобильських героїв. Розлито море брехні. Украдено мільярди грошей у різних валютах. І люди з цим живуть. Отже, люди – істоти оптимістичні. Знову ж таки, кожен на свій лад залежно від міри совісті. У поета ця міра особлива, та ще як він сам побував у чорнобильському пеклі, сам  горів у чорнобильських пожежах, сам був засипаний чорнобильським попелом… Читати далі

---