Рецензії

ЦЯ КНИГА (про збірку поезій Ольги Тараненко «Перейми»)

Опубліковано | 14 Серпня, 2018 | Прокоментуй!

Це книга-рана. І ліки. Давно не тримала такої в руках. Рідна, різна, вразлива і грізна.

Книжка-світ, книжка-дім, книжка – обійстя. Заходиш/народжуєшся – «Сотворення світу» – ти по-сковородинівськи вільний, незалежний, невпійманий. Потрапляєш у чотири стіни – «Спотворення світу» – «І живе стало, мов мертве, / таке скалічене, покривлене…» І нікуди не дітись від хижих звірів, хаосів, криків, катастроф, хакерів, істерик, мейлів, лайків, бомб, чарок – у світі, і найболючіш – у самому собі! Та поміж численних руйнівних звуків раптом чуєш тихий ґелґіт і шарудіння десь угорі. Виходиш у другі двері – і ти в саду, де грушка, де дощ, де гриби, де сосни й вітер-диригент. Підводиш очі – а на даху твого дому не супутникова антена, а… лелече гніздо. І малеча пороззявляла роти в небо – скоро прилетить мама. І Бог угорі. Ось чим серце заспокоїться. І стає просто й тихо. І народжується відповідь: «Любов, слово і добре ставлення до людей – цим і тримаємось». Так говорить Ольга Тараненко.

Читати далі

---

“Чим би я не був, в мені жив перш за все українець” (пам’яті Павла Грабовського)

Опубліковано | 11 Грудня, 2017 | Прокоментуй!

12 грудня виповнюється 115 років із дня смерті поета, публіциста, перекладача та громадського діяча П. А. Грабовського, чий пам’ятник височить у Валках на Харківщині. Науково-практична конференція  «Другі Грабовські читання», яка пройшла у Валках 12 вересня 2017 року – в день народження Павла Арсеновича, присвячувалась цій даті та 25-річчю з часу заснування Валківського краєзнавчого музею, котрий став ініціатором Читань. Пропонуємо скорочений текст  доповіді, з якої почалися Другі Грабовські читання.

  Читати далі

---

ПОМІЖ ЗЕМЛЕЮ Й НЕБОМ (про книгу В. Бойка «На белебні»)

Опубліковано | 2 Грудня, 2017 | Прокоментуй!

Земля і небо наяву,

а ми – поміж землею й небом…

Віктор Бойко

             Власне, збірка поезій Віктора Бойка «На белебні» – яскраве втілення сутності самого письменника. Глибинні, тихі й гучні, ніжні або пристрасні вірші увібрали в себе чимало з особистих переживань автора. Але найголовніше те, що попри інтимні ноти, в них знайшли своє відображення типові ситуації, загальнолюдські особливості, поняття долі як непростої життєвої дороги кожного з нас. П’ять окремих розділів, оте своєрідне цілісне «п’ятикнижжя», постають  перед читачем як філософська оповідь, в якій світосприйняття автора накладається на численні завуальовані або прямі натяки на прикмети часу. Поетична дихотомія землі й неба, помножена на дихотомію людської особистості – земне-духовне – робить збірку цікавим явищем сучасної української літератури. Читати далі

---

Ігор Михайлин. Іван Сірко з січовим товариством на теренах історії. Про поему Івана Перепеляка «Бог — свідок  моєї душі…»

Опубліковано | 14 Жовтня, 2017 | Прокоментуй!

 

І. Іван Сірко і сучасність

 

Іван Перепеляк, автор багатьох книжок ліричних віршів і одинадцяти поем, написав нову поему — на цей раз про Івана Сірка.

Постать Івана Сірка довгий час лишалася ніби поза лаштунками української історії. От він ніби є і його ніби немає. За імперських часів ніяк не вдавалося переконати радянського угрюм-бурчєєва в тому, що Іван Сірко — український національний герой. Коли мерефʼянські нечисельні патріоти ще в 1970-х роках піднімали питання про увічнення памʼяті Івана Сірка на його батьківщині в Мерефі, то місцеві урядовці їм відповідали:

— Ну який там із Сірка герой? От Щорс — справді український національний герой.

Один з активістів тоді промовив:

— Ваш Щорс — хлопчик у коротких штанцях проти нашого Сірка!

Думаю, сьогодні цю істину вже не потрібно доводити, вона сприймається як аксіома. Радянська, а раніше російська, влада органічно ненавиділа Івана Сірка за його послідовний, питомий, вроджений україноцентризм. Поширювався політичний міф про зрадництво кошового (зрештою, як і всіх українців) як нібито питому рису його вдачі. Насправді ж усі повороти в долі кошового, усі його вчинки мали в своїй основі одне — встояти на позиціях України. Читати далі

---

Сергій Шелковий. “Розовый мрамор, жжёный кирпич…”

Опубліковано | 20 Вересня, 2017 | Прокоментуй!

      Игорь Лосиевский – талантливый поэт, автор четырех поэтических сборников, получивших признание читателей и отмеченных литературными наградами.

Профессор И.Я. Лосиевский – доктор филологических наук, заведующий отделом редкой книги Научной библиотеки им. В.Г. Короленко, преподаватель Харьковской академии культуры, автор нескольких литературоведческих книг, одна из которых, об Анне Ахматовой, остаётся уже два десятилетия широко востребованной множеством благодарных читателей.

Он – интеллектуал, мыслитель, учёный, обладающий острым исследовательским умом, наследник и продолжатель достойнейшего рода, подарившего науке и культуре выдающихся творческих деятелей. Он – сын Лео Яковлева, учёного и писателя, создавшего как захватывающие романы, так и не менее увлекательные книги-исследования биографий и характеров Хайяма и Достоевского, Набокова и Булгакова, интереснейшие литературные мемуары. Он – внучатый племянник корифея исторической науки академика Евгения Тарле, чьи блестящие историографические труды продолжают и ныне издаваться во всём мире, на множестве языков.

Наконец, Игорь Лосиевский – человек, чьи моральные и эстетические установки остаются всегда столь же высокими и просветлёнными, как и его эстетический дар, его художническое, поэтическое чутьё. Читати далі

---

Петро Джерелянський. До Харкова повернувся… гетьман Іван Мазепа

Опубліковано | 23 Липня, 2017 | Прокоментуй!

Дещо нетривіальне втілення на сцені Харківської опери однієї з найяскравіших партитур Петра Чайковського не стало несподіванкою — про напружену роботу творчого колективу театру на чолі з його головним диригентом Володимиром Гаркушею над виставою «Мазепа» знало «все місто». І ось, 1-го та 2-го липня цього року спектакль уперше було представлено достатньо вже заінтригованій харківській публіці. Читати далі

---