Рецензії

«Ти впізнаєш мене. Але не знаєш» (Художній простір збірки О. Тараненко «Простий сюжет»)

Опубліковано | 15 Червня, 2017 | Прокоментуй!

 Той, хто розуміється на житті,

одразу відчув би, що все це щирісінька правда

Антуан де Сент-Екзюпері «Маленький принц»

Переді мною маленька книжечка – поетична збірка «Простий сюжет» Ольги Степанівни Тараненко, поетеси з Харкова. Видана вона в далекому 1992 році. Читати далі

---

Театральний вояж Миколи Гоголя: Тбілісі – Полтава – Харків

Опубліковано | 1 Червня, 2017 | Прокоментуй!

Йдеться про виставу славнозвісного Тбіліського драматичного російського театру імені Олександра Грибоєдова «Ревізор» за п’єсою Миколи Гоголя, переглянути яку пощастило й харківцям.

Читати далі

---

То «неба жнивна синь», то «сутінки лютневовечорові» (до 55-ліття НАТАЛІ СКРЕБЕЦЬ)

Опубліковано | 11 Березня, 2017 | Прокоментуй!

«Поезія – струмочок крізь буденність»

Н. Скребець

          55 – дві веселі цифри, які збіглися, аби зазначити рівновагу між молодістю і поважною зрілістю, що  колись надійде. Це як два ковшики чи дві долоні ковшиками, що готові взяти від життя все, що дається: зачерпнути джерельної, втримати перший врожай суниць  (для початку й жменьки достатньо), простягнути тепло долоні в морозяний ранок для синички – нехай сідає, погріється. Синичка навряд чи залетить, а от ручата внучат з довірою потягнуться… Читати далі

---

«По зірваних рейках додому» (підсумки четвертого конкурсу міжнародної слов’янської поетичної премії 2016 року)

Опубліковано | 11 Березня, 2017 | Прокоментуй!

Була така репліка у старій виставі: «Спички серные довоенные фабрики Лабзина!» Уже й наше покоління, і покоління наших дітей міряють час на «до» і «під час війни».  На жаль, категорія «після» ще  ховається в диму пострілів і змов, брехні й збайдужіння. Після війни будуть інші книжки, і, можливо, премії. У книжках не сумніваюся – напишуться. Премії не такі стійкі, можуть вичерпатися фінансово або застаріють морально. Вони теж бувають ситуативними. Але  пишу про міжнародну  слов’янську поетичну премію, що так само, як сірники, довоєнна, пишу з надією, що вона війну переживе.

Її засновано 2013 року в Харкові, тож уже вчетверте вшанували лауреатів, дипломантів, згадали вірші членів журі, процитували переклади. Вечір у письменницькому клубі ніби й не відрізнявся звичною картинкою: потріскують дрова в каміні, щоб зігріти невелику залу й поетів різних поколінь. Читати далі

---

Розгортання поетичного сюжету (До ювілею Ольги ТАРАНЕНКО)

Опубліковано | 28 Січня, 2017 | Прокоментуй!

Пригадую  початок 70-х.  По-різному можна пригадувати ті часи. Усе залежить від того, які події, яких людей ти згадуєш.  У моїй пам’яті зринає  світлий день ранньої весни,  семінар творчої молоді в Харківському відділенні спілки письменників. Про щось чи про когось весело жартують ще живі і життєрадісні Станіслав Шумицький та Роберт Третьяков.  Здається, це Шумицький сказав, що от, мовляв, як буває: у Деркачах проліски вже розцвіли, а в Люботині – ще ні. Їхні радісні погляди схрещуються на дівчинці-школярці, і я розумію, що оце і є пролісок.  Блакитна спідничка, біла блузка і весняні очі.  Щоб у дитячих очах стільки мудрості?! Щоб у дитячих очах стільки цілісності та зосередженості? Дивна річ – людська доля! Її чистовик пишеться відразу. Нам лише здається, що ми з часом мудрішаємо, щось у  чернетках наших доль виправляємо, щось змінюємо. А насправді усе написано відразу і начисто. Ми можемо лише через власну лінь та недолугість чогось недобачити,  у щось не заглибитись у тій мірі, як це має бути.

          Школярку, що дорослим поетам здавалася посестрою проліска, звали  Ольга Тараненко, а на семінар її привіз незмінний керівник Деркачівської літературної студії  поет Віктор Тимченко. Читати далі

---

ПЕРЕПУСТКА В ДИТИНСТВО ВІД ЛЮДМИЛИ ЖИВОЛУП

Опубліковано | 6 Грудня, 2016 | Прокоментуй!

Коли рік розлітається, як насінинки сивої кульбабки, починаєш  хапатися за світлі спогади. Що ж доброго було у 2016-му? Які новини втішали серед потоку моторошного й безнадійного? Одна з них і стала поштовхом для цієї розповіді.

          Дитяча пісня «День народження кульбаби» і серія віршів «Це вдягаємо на голівку» (про різні звичні й не дуже головні убори) принесли аж дві перемоги нашій колишній колезі й землячці Людмилі Живолуп на міжнародному літературному конкурсі романів, п’єс, кіносценаріїв, пісенної лірики та творів для дітей «Коронація слова». Читати далі

---