Рецензії

Сергій Шелковий. “Розовый мрамор, жжёный кирпич…”

Опубліковано | 20 Вересня, 2017 | Прокоментуй!

      Игорь Лосиевский – талантливый поэт, автор четырех поэтических сборников, получивших признание читателей и отмеченных литературными наградами.

Профессор И.Я. Лосиевский – доктор филологических наук, заведующий отделом редкой книги Научной библиотеки им. В.Г. Короленко, преподаватель Харьковской академии культуры, автор нескольких литературоведческих книг, одна из которых, об Анне Ахматовой, остаётся уже два десятилетия широко востребованной множеством благодарных читателей.

Он – интеллектуал, мыслитель, учёный, обладающий острым исследовательским умом, наследник и продолжатель достойнейшего рода, подарившего науке и культуре выдающихся творческих деятелей. Он – сын Лео Яковлева, учёного и писателя, создавшего как захватывающие романы, так и не менее увлекательные книги-исследования биографий и характеров Хайяма и Достоевского, Набокова и Булгакова, интереснейшие литературные мемуары. Он – внучатый племянник корифея исторической науки академика Евгения Тарле, чьи блестящие историографические труды продолжают и ныне издаваться во всём мире, на множестве языков.

Наконец, Игорь Лосиевский – человек, чьи моральные и эстетические установки остаются всегда столь же высокими и просветлёнными, как и его эстетический дар, его художническое, поэтическое чутьё. Читати далі

---

Петро Джерелянський. До Харкова повернувся… гетьман Іван Мазепа

Опубліковано | 23 Липня, 2017 | Прокоментуй!

Дещо нетривіальне втілення на сцені Харківської опери однієї з найяскравіших партитур Петра Чайковського не стало несподіванкою — про напружену роботу творчого колективу театру на чолі з його головним диригентом Володимиром Гаркушею над виставою «Мазепа» знало «все місто». І ось, 1-го та 2-го липня цього року спектакль уперше було представлено достатньо вже заінтригованій харківській публіці. Читати далі

---

«Ти впізнаєш мене. Але не знаєш» (Художній простір збірки О. Тараненко «Простий сюжет»)

Опубліковано | 15 Червня, 2017 | Прокоментуй!

 Той, хто розуміється на житті,

одразу відчув би, що все це щирісінька правда

Антуан де Сент-Екзюпері «Маленький принц»

Переді мною маленька книжечка – поетична збірка «Простий сюжет» Ольги Степанівни Тараненко, поетеси з Харкова. Видана вона в далекому 1992 році. Читати далі

---

Театральний вояж Миколи Гоголя: Тбілісі – Полтава – Харків

Опубліковано | 1 Червня, 2017 | Прокоментуй!

Йдеться про виставу славнозвісного Тбіліського драматичного російського театру імені Олександра Грибоєдова «Ревізор» за п’єсою Миколи Гоголя, переглянути яку пощастило й харківцям.

Читати далі

---

То «неба жнивна синь», то «сутінки лютневовечорові» (до 55-ліття НАТАЛІ СКРЕБЕЦЬ)

Опубліковано | 11 Березня, 2017 | Прокоментуй!

«Поезія – струмочок крізь буденність»

Н. Скребець

          55 – дві веселі цифри, які збіглися, аби зазначити рівновагу між молодістю і поважною зрілістю, що  колись надійде. Це як два ковшики чи дві долоні ковшиками, що готові взяти від життя все, що дається: зачерпнути джерельної, втримати перший врожай суниць  (для початку й жменьки достатньо), простягнути тепло долоні в морозяний ранок для синички – нехай сідає, погріється. Синичка навряд чи залетить, а от ручата внучат з довірою потягнуться… Читати далі

---

«По зірваних рейках додому» (підсумки четвертого конкурсу міжнародної слов’янської поетичної премії 2016 року)

Опубліковано | 11 Березня, 2017 | Прокоментуй!

Була така репліка у старій виставі: «Спички серные довоенные фабрики Лабзина!» Уже й наше покоління, і покоління наших дітей міряють час на «до» і «під час війни».  На жаль, категорія «після» ще  ховається в диму пострілів і змов, брехні й збайдужіння. Після війни будуть інші книжки, і, можливо, премії. У книжках не сумніваюся – напишуться. Премії не такі стійкі, можуть вичерпатися фінансово або застаріють морально. Вони теж бувають ситуативними. Але  пишу про міжнародну  слов’янську поетичну премію, що так само, як сірники, довоєнна, пишу з надією, що вона війну переживе.

Її засновано 2013 року в Харкові, тож уже вчетверте вшанували лауреатів, дипломантів, згадали вірші членів журі, процитували переклади. Вечір у письменницькому клубі ніби й не відрізнявся звичною картинкою: потріскують дрова в каміні, щоб зігріти невелику залу й поетів різних поколінь. Читати далі

---