Рецензії
Любов ТИХОНЕНКО. СЛОВО ПРО КОБЗАРЯ (ТАРАС ШЕВЧЕНКО У ВІРШАХ ПОЕТІВ ХАРКІВЩИНИ)
Опубліковано | 1 листопадаа, 2013 | Прокоментуй!
Щоб зрозуміти, чому постать Кобзаря і сьогодні знаходиться в центрі уваги поетів Харківщини, слід зробити екскурс у наше минуле. Коли століття тому сонце вранці освітлювало рушники й образи в кожній хаті, воно освітлювало і портрет Шевченка, який і висів у обрамленні рушників поряд з образами. Народ знав, що то зійшло його сонце, а з біленої стіни дивиться саме його Поет, Син і Пророк. Характерно, що біблійні пророки, скажімо, у Старому Заповіті, зовсім не були силачами й богатирями, вони не мали царських скіпетрів і регалій полководців. Головною їх зброєю було Слово, те саме Слово, з якого і постав наш світ.
Отже, нема нічого дивного в тому, що син упослідженого кріпака, який у дитинстві змушений був гнути спину в наймах, а згодом потрапив на ціле десятиліття до найстрашнішої катівні – царської казарми в пустельних оренбурзьких степах, став пророком свого народу. Саме йому судилося поставити на сторожі пригнобленого люду українське слово, усім своїм життям засвідчити, що українці не зникнуть зі світової арени, не перетворяться на «рабів німих», а знайдуть сили до розбудови власної держави.
Сьогодні портрет Шевченка дивиться на нас із урочистих залів, в кожній школі є куточок чи кабінет, де в рушниках прозирає з минулого в майбутнє славетний Кобзар. Він стоїть у Каневі на високій кручі і слухає ревучий Дніпро, а я, зовсім юна дівчина третього тисячоліття, злітаю подумки над священною могилою, де лежать ключі від нашого минулого і майбутнього. Ці символічні ключі – життя і буття Шевченка в ім’я людей.
«Нам треба голосу Тараса» – ці рядки, що стали назвою збірки харківських поетів, взяті з книги Павла Тичини «В ім’я людей». Шевченківська поетична книга харків»ян вийшла у видавництві «Майдан» до Міжнародного шевченківського свята, яке відбулося у травні цього року в нашій області. Читати далі
Земля без неба
Опубліковано | 5 Лютого, 2013 | Прокоментуй!
(рецензія на книгу Леоніда Томи «Небо на землі зникає», «Майдан», 2012)
Завжди «нове» у своїй розмаїтості безбожництво, яке нарекли атеїзмом, у всі часи намагалося «позбавити землю неба». Російський філософ-богослов Сергій Булгаков ще на початку ХХ століття розглядав руйнацію віри, як спробу на творення нової естетики і моралі, що призведе до загального «торжества хамства» і тріумфу «поверхового матеріалізму». Потуги зовсім не безнадійні. Час від часу ми маємо змогу пересвідчитися в здобутках нової віри в суспільному житті, мистецтві, культурі. Лиховісне дитя, виплекане і випестуване ліберальними руками, від десятиліття до десятиліття набирається сил і, здається, долає все і всіх довкола. Читати далі
ЧАС СОВІСТІ ПРИ СЛОВІ ДНЯ
Опубліковано | 28 Січня, 2013 | Прокоментуй!
ЗАПІЗНІЛИЙ ТРЕНОС
Остання прижиттєва книга Степана Сапеляка «Незів’яле листя» (Харків, 2011), за задумом самого автора, вступає в діалог із першою його збіркою «День молодого листя» (Брюссель, 1980). Вона, як здається, і визначила його життєвий і творчий шлях. Що ж, книги, як відомо, вміють творити долі людські. Адже процес цей взаємозалежний і обопільний. Написане долею і нескореною душею обертається до людей ідеалами, переконаннями, духом боротьби. У передмові Степан Сапеляк відзначає, хай і патосно, але щиро: «Бо ж життя своє порятувати може той, хто віддасть його за інших». Звісно, що висловлене більше ідеал, ніж реальність. Однак навіть задекларована готовність до жертовності в нашому зматеріалізованому світі викликає повагу. Читати далі
Теги: Степан Сапеляк > Стожук
Лицарство у слові
Опубліковано | 10 Січня, 2013 | 1 коментар
Божий світ у Його довершеності облаштований так, що зазвичай події, віддалені в часопросторі, власне те, що ми звикли називати історією, ваблять і завжди будуть розбурхувати людську свідомість. І це природно. Адже все, що відбувалося колись, інтригує, заворожує уяву, як і те, що буде в майбутньому. Теперішнє не тільки єднає минуле і майбутнє, воно однією ногою стоїть у минулому, а другою намагається намацати хитку і ще незвідану твердь прийдешнього. Читати далі
З-під ясних зірок земля летить
Опубліковано | 19 листопадаа, 2012 | Прокоментуй!
Рецензія на книгу: Леонід Тома. Небо на землі зникає: Повісті, оповідання. Харків, Майдан, 2012. – 276 с.
Відкриваючи нову книжку свого побратима Леоніда Томи, чомусь згадалися мені наші колишні зустрічі в обласній письменницькій студії імені Павла Тичини. Тоді, наприкінці сімдесятих, білявий юнак у великих окулярах читав нам, таким же молодим тільки-но написану поему. Хоч минуло вже багато років, але пам’ять зберегла:
І стояли мовчки тихі молодята,
І земля летіла з-під ясних зірок.
І стояла вічна перед ними мати,
Сива, ніби яблуня, в сяйві пелюсток. Читати далі
ПРО ЩО СПІВАЮТЬ ЧАЙКИ НА КОРДОНІ
Опубліковано | 7 листопадаа, 2012 | Прокоментуй!
Перше, що впадає у вічі, коли перечитуєш нову збірку Віктора Кириченка «Чайки на кордоні» – яскраво виражена кольористичність. Різноманітні барви так і миготять перед внутрішнім зором читача. Здається, що поет користується не ручкою, а пензлем, як маляр. Читати далі
Харків-61002, вул. Чернишевська, 59; (057)700-40-58; електронна адреса: kharkiv.nspu@gmail.com
Підтримка сайту: Андрій Пеляк