Рецензії

ЧАС СОВІСТІ ПРИ СЛОВІ ДНЯ

Опубліковано | 28 Січня, 2013 | Прокоментуй!

ЗАПІЗНІЛИЙ ТРЕНОС

Остання прижиттєва книга Степана Сапеляка «Незів’яле листя» (Харків, 2011), за задумом самого автора, вступає в діалог із першою його збіркою «День молодого листя» (Брюссель, 1980). Вона, як здається, і визначила його життєвий і творчий шлях. Що ж, книги, як відомо, вміють творити долі людські. Адже процес цей взаємозалежний і обопільний. Написане долею і нескореною душею обертається до людей ідеалами, переконаннями, духом боротьби. У передмові Степан Сапеляк відзначає, хай і патосно, але щиро: «Бо ж життя своє порятувати може той, хто віддасть його за інших». Звісно, що висловлене більше ідеал, ніж реальність. Однак навіть задекларована готовність до жертовності в нашому зматеріалізованому світі викликає повагу. Читати далі

---

Лицарство у слові

Опубліковано | 10 Січня, 2013 | 1 коментар

Божий світ у Його довершеності облаштований так, що зазвичай події, віддалені в часопросторі, власне те, що ми звикли називати історією, ваблять і завжди будуть розбурхувати людську свідомість. І це природно. Адже все, що відбувалося колись, інтригує, заворожує уяву, як і те, що буде в майбутньому. Теперішнє не тільки єднає минуле і майбутнє, воно однією ногою стоїть у минулому, а другою намагається намацати хитку і ще незвідану твердь прийдешнього. Читати далі

---

З-під ясних зірок земля летить

Опубліковано | 19 листопадаа, 2012 | Прокоментуй!

Рецензія на книгу: Леонід Тома. Небо на землі зникає: Повісті, оповідання. Харків, Майдан, 2012. – 276 с.

Відкриваючи нову книжку свого побратима Леоніда Томи, чомусь згадалися мені наші колишні зустрічі в обласній письменницькій студії імені Павла Тичини. Тоді, наприкінці сімдесятих, білявий юнак у великих окулярах читав нам, таким же молодим тільки-но написану поему. Хоч минуло вже багато років, але пам’ять зберегла:

І стояли мовчки тихі молодята,

І земля летіла з-під ясних зірок.

І стояла вічна перед ними мати,

Сива, ніби яблуня, в сяйві пелюсток. Читати далі

---

ПРО ЩО СПІВАЮТЬ ЧАЙКИ НА КОРДОНІ

Опубліковано | 7 листопадаа, 2012 | Прокоментуй!

Перше, що впадає у вічі, коли перечитуєш нову збірку Віктора Кириченка «Чайки на кордоні» – яскраво виражена кольористичність. Різноманітні барви так і миготять перед внутрішнім зором читача. Здається, що поет користується не ручкою, а пензлем, як маляр. Читати далі

---

ЗАРУЧНИК ДОВГИХ СТЕПІВ

Опубліковано | 16 Жовтня, 2012 | Прокоментуй!

Кимось колись уже було справедливо зазначено, що найдовша дорога – до рідної домівки. Чим більше я мандрую світами: реально – як міжнародний чиновник, віртуально – як поет і перекладач, тим більше переконуюсь у слушності цього парадоксального твердження. Світ наш єдиний і людство у ньому єдине, однак, якими б пекучими не були мої поривання до освоєння таких ще мало відомих в Україні в літературному відношенні реґіонів нашої Планети, як Фризландія, Уельс, Каталонія і Прованс, свій рідний край часом дарує такі відкриття, що знов пересвідчуєшся: своя земля – найменше відома. Читати далі

---

Петро ДЖЕРЕЛЯНСЬКИЙ “Послухаймо Василя Барку!”

Опубліковано | 20 Вересня, 2012 | Прокоментуй!

                                                                                              Як в нації вождя нема,

                                                                                              Тоді вожді її — поети…

Євген Маланюк

 

Неквапливе спілкування з мудрим співрозмовником, щира бесіда, до якої подумки повертаєшся знов і знов… Подібне враження залишає по собі ця ошатна, з неабияким смаком видана книжка (Вірний М. Портрет поета. / Переднє слово А.Криловця. — Харків: Майдан, 2011. — 234 с., іл.). Автор, Микола Вірний, перебуває нібито дещо осторонь, даруючи нам можливість самим почути «роздуми вголос» великого українського письменника — Василя Барки.

Читати далі

---