Опубліковано | 29 листопадаа, 2013 | Прокоментуй!
Немає більшого нещастя,
Ніж добра воля простаків,
Що раптом кинуться брататься,
Кадить тобі з усіх боків.
Сп’янілі і великодушні,
Розстелять всю твою судьбу.
І по-хазяйськи ввійдуть в душу,
Аби з усього знять табу.
Все роз’яснять і розтлумачать,
Просіють враз добро і зло,
І люті всі твої невдачі
Розтануть, як і не було.
І вже б, здавалось, воскресили
Тебе, і раді, і лиш ти,
Мов од татарського набігу,
Ніяк не можеш відійти.
О. Ковальова
Олександро Прокопівно, розуміючи ризик здатися схожою на таких «простаків», заздалегідь перепрошую за недосконалість розвідки, адже, можливо, десь недочитала, недозрозуміла й багато до чого не доросла…
З любов’ю та повагою – Антоніна Тимченко
Постать Олександри Ковальової знакова для сучасної харківської літератури. Важко назвати ще бодай одного слобожанського автора, котрий був би одночасно вимогливим філологом, вдумливим ліриком, професійним перекладачем, блискучим прозаїком, небайдужим педагогом. Творчість О. Ковальової розмаїта, проте монолітна, і тільки осягнення усього доробку письменниці здатне повно окреслити цю особистість. Читати далі
Опубліковано | 11 листопадаа, 2013 | Прокоментуй!
Харківський літературний музей відсвяткував ювілей — чверть століття від часу заснування. Відкритий у вже далекому 1988 році, він і сьогодні є центром культурного життя в Харкові, щодня широко відчиняє двері для численних відвідувачів. З нагоди пам’ятної дати Ігор Михайлин зустрівся з Тетяною Михайлівною Трофименко — кандидатом філологічних наук, заступником директора музею з наукової роботи для розмови про історію музею, його сучасний стан і статус. Читати далі
Опубліковано | 6 листопадаа, 2013 | Прокоментуй!
У виданні альбому Віти Сусак «Українські мистці Парижа. 1900–1939» (Київ: Родовід, 2010) позитивно вражає, по суті, все. Приємно вражає висока якість, а водночас читабельність самих текстів львівського мистецтвознавця, чиї дослідження маловідомих мотивів з історії нашої культури, а зокрема тих, які стосуються численної і, в багато чому, успішної «колонії» українських мистців у Парижі (насамперед у довоєнний час, коли місто було іще столицею світової культури), відомі більшості тих, які небайдужі до серйозних досліджень нашої культури ХХ ст. Чого ж варті, приміром, унікальні в українському мистецтвознавстві дослідження Сусак про мисткинь-українок в Парижі: «Cherchez les femmes a l’Ecole de Paris» (в часописі «Ї»), тощо. Читати далі
Опубліковано | 9 Жовтня, 2013 | Прокоментуй!
У хащах ми шукали горобину, що її скороминуще літо щиросердно дарувало осені. Горобина – це завжди спомин, завжди ностальгія. Бо вона солодко-гірка. Є такий фільм – «Спогади про майбутнє». Колишній таборянин і поет Василь Боровий згадував про майбутню зиму, лютість якої знаменувало щедре багряними плодами віття горобини. Читати далі
Опубліковано | 9 Вересня, 2013 | Прокоментуй!
Рік 1753 виявився істотно важливим, а то й доленосним для історії мистецтва не тільки України, а й усього сходу Европи. Подія, на перший погляд, незначна: указом цариці Єлисавети трьох хлопців із придворної капели, які втратили хлоп’ячі голоси, переведено на навчання малярства до майстерні Івана Аргунова. Це було трьох українців: Кирило Головачевський (1735-1823), Іван Саблучок (1735-1777) та Антін Лосенко (1737-1773). Всі три вони згодом стали видатними митцями й професорами Академії Мистецтв. Читати далі
Опубліковано | 12 Серпня, 2013 | Прокоментуй!
Рецензія на книгу: О. М. БАНДУРКА, Г. С. БАНДУРКА «УКРАЇНА ОЧИМА УКРАЇНЦІВ»,
«Золота миля», Харків, 2013.
Література в жанрі «подорожей» постала на ґрунті реальних і духовних мандрівок ще на зорі людської цивілізації. Серед найвідоміших мандрівників «по морю людському» і, одночасно, в царині людського духу назвемо Лао Цзи, Конфуція, Будду. Подорожі пілігримів до Палестини почались уже в ІІІ-ІV ст. Найбільш сприятливі умови для мандрівників були створені під час правління халіфа Гарун-ар-Рашида на рубежі VIII- IV ст. Халіф навіть прислав ключі від храму Гробу Господнього та Єрусалиму.Цей екскурс в історичне становлення мандрівки як літературного жанру не випадковий. Адже йдеться про книгу, написану саме в цьому жанрі. Називається вона «Україна очима українців», а написали її Олександр Маркович Бандурка, генерал-полковник міліції, автор багатьох книг на юридичні та кримінальні теми, а також письменник, який має свого читача. В його художніх творах переплелись виразність і пластичність авторського письма з народним гумором, аналізом соціальних причин. Другий автор – онука знаменитого генерала Ганна Бандурка, яка тільки починає свій власний літературний шлях, але вже зарекомендувала себе знанням і вдалою інтерпретацією філософсько-етичних проблем, володінням модерного погляду на актуальні питання сьогодення. Читати далі