Новинки

Музей як свято і музей як будень

Опубліковано | 11 листопадаа, 2013 | Прокоментуй!

Харківський літературний музей відсвяткував ювілей — чверть століття від часу заснування. Відкритий у вже далекому 1988 році, він і сьогодні є центром культурного життя в Харкові, щодня широко відчиняє двері для численних відвідувачів. З нагоди пам’ятної дати Ігор Михайлин зустрівся з Тетяною Михайлівною Трофименко — кандидатом філологічних наук, заступником директора музею з наукової роботи для розмови про історію музею, його сучасний стан і статус. Читати далі

---

«Очима культури» № 22. Український мистець у Парижі: Михайло Андрієнко.

Опубліковано | 6 листопадаа, 2013 | Прокоментуй!

У виданні альбому Віти Сусак «Українські мистці Парижа. 1900–1939» (Київ: Родовід, 2010) позитивно вражає, по суті, все. Приємно вражає висока якість, а водночас читабельність самих текстів львівського мистецтвознавця, чиї дослідження маловідомих мотивів з історії нашої культури, а зокрема тих, які стосуються численної і, в багато чому, успішної «колонії» українських мистців у Парижі (насамперед у довоєнний час, коли місто було іще столицею світової культури), відомі більшості тих, які небайдужі до серйозних досліджень нашої культури ХХ ст. Чого ж варті, приміром, унікальні в українському мистецтвознавстві дослідження Сусак про мисткинь-українок в Парижі: «Cherchez les femmes a l’Ecole de Paris» (в часописі «Ї»), тощо. Читати далі

---

Леонід Логвиненко. ЕПОХА ГІРКОЇ ГОРОБИНИ

Опубліковано | 9 Жовтня, 2013 | Прокоментуй!

У хащах ми шукали горобину, що її скороминуще літо щиросердно дарувало осені. Горобина – це завжди спомин, завжди ностальгія. Бо вона солодко-гірка. Є такий фільм – «Спогади про майбутнє». Колишній таборянин і поет Василь Боровий згадував про майбутню зиму, лютість якої знаменувало щедре багряними плодами віття горобини. Читати далі

---

«Очима культури» № 21. Антін Лосенко і класицизм у малярстві.

Опубліковано | 9 Вересня, 2013 | Прокоментуй!

 

Рік 1753 виявився істотно важливим, а то й доленосним для історії мистецтва не тільки України, а й усього сходу Европи. Подія, на перший погляд, незначна: указом цариці Єлисавети трьох хлопців із придворної капели, які втратили хлоп’ячі голоси, переведено на навчання малярства до майстерні Івана Аргунова. Це було трьох українців: Кирило Головачевський (1735-1823), Іван Саблучок (1735-1777) та Антін Лосенко (1737-1773). Всі три вони згодом стали видатними митцями й професорами Академії Мистецтв. Читати далі

---

ПЕРЕДАВАННЯ ВОГНЮ

Опубліковано | 12 Серпня, 2013 | Прокоментуй!

Рецензія на книгу: О. М. БАНДУРКА, Г. С. БАНДУРКА  «УКРАЇНА ОЧИМА УКРАЇНЦІВ»,

«Золота миля», Харків, 2013.

Література в жанрі «подорожей» постала на ґрунті реальних і духовних мандрівок ще на зорі людської цивілізації. Серед найвідоміших мандрівників «по морю людському» і, одночасно, в царині людського духу назвемо Лао Цзи, Конфуція, Будду. Подорожі пілігримів до Палестини почались уже в ІІІ-ІV ст. Найбільш сприятливі умови для мандрівників були створені під час правління халіфа Гарун-ар-Рашида на рубежі VIII- IV ст. Халіф навіть прислав ключі від храму Гробу Господнього та Єрусалиму.Цей екскурс в історичне становлення мандрівки як літературного жанру не випадковий. Адже йдеться про книгу, написану саме в цьому жанрі. Називається вона «Україна очима українців», а написали її Олександр Маркович Бандурка, генерал-полковник міліції, автор багатьох книг на юридичні та кримінальні теми, а також письменник, який має свого читача. В його художніх творах переплелись виразність і пластичність авторського письма з народним гумором, аналізом соціальних причин. Другий автор – онука знаменитого генерала Ганна Бандурка, яка тільки починає свій власний літературний шлях, але вже зарекомендувала себе знанням і вдалою інтерпретацією філософсько-етичних проблем, володінням модерного погляду на актуальні питання сьогодення.

Читати далі

---

«Очима культури» № 20. Князь Олександр Безбородько.

Опубліковано | 25 Липня, 2013 | Прокоментуй!

Коли одіозні пропутінські демагоги силкуються роздмухувати імперський міф про південь України як «Новоросію», а інші оправдують існування в Одесі пам’ятника Катерині ІІ, називаючи її, мовляв, засновницею міста, то вони, самозрозуміло, не тільки виявляють цілковите незнання (чи свідоме іґнорування?) реальних фактів історії, а й послідовно пробують утверджувати наратив історичної пам’яті, який, замість об’єднувати, плекає штучний конфлікт ідеологій і суспільну напругу на півдні України, найтрагічнішою сторінкю якої стали події 2 травня 2014 в Одесі.

Читати далі

---