Опубліковано | 5 Лютого, 2013 | Прокоментуй!
(рецензія на книгу Леоніда Томи «Небо на землі зникає», «Майдан», 2012)
Завжди «нове» у своїй розмаїтості безбожництво, яке нарекли атеїзмом, у всі часи намагалося «позбавити землю неба». Російський філософ-богослов Сергій Булгаков ще на початку ХХ століття розглядав руйнацію віри, як спробу на творення нової естетики і моралі, що призведе до загального «торжества хамства» і тріумфу «поверхового матеріалізму». Потуги зовсім не безнадійні. Час від часу ми маємо змогу пересвідчитися в здобутках нової віри в суспільному житті, мистецтві, культурі. Лиховісне дитя, виплекане і випестуване ліберальними руками, від десятиліття до десятиліття набирається сил і, здається, долає все і всіх довкола. Читати далі
Опубліковано | 3 Лютого, 2013 | Прокоментуй!
Наш гість – письменник Володимир Барна, який, наче мотрійка, складається з кількох Барн: поета, перекладача, публіциста, літературознавця.
Життям тертий-битий, тож має багатющий матеріал для творчості. Вражень (і стресів) нахапався по самі вінця, працюючи на радіо та на посаді голови Тернопільської обласної письменницької організації.
Не солодко (зате неймовірно цікаво) було і в Бюро пропаганди художньої літератури Національної спілки письменників України – Володимир Барна організував понад десять тисяч письменницьких зустрічей на теренах Західної України, подолав колосальні відстані. Отже, Барна ще й мандрівник, напрочуд ініціативно-енергійний, чого потребує й нинішня його зовсім не чиновницька посада відповідального секретаря НСПУ – він опікується життям-буттям письменницьких організацій в областях. Читати далі
Опубліковано | 30 Січня, 2013 | Коментування вимкнено
Те, що «Енеїда» Івана Котляревського не просто «сміховина на московський кшталт» (як її назвав Тарас Шевченко), а значно складніша й неоднозначна штука, переконливо показала останніми роками низка українських літературознавців: чи то Віктор Неборак у «Перечитаній «Енеїді»», чи то Валерій Шевчук у другому томі «Музи Роксолянської» (а його розмисел на цю тему був окремо виданий у Львові п.н. ««Енеїда» Івана Котляревського в системі літератури українського бароко»), або ж Ніла Збороська в «Коді української літератури».
Опубліковано | 28 Січня, 2013 | Прокоментуй!
ЗАПІЗНІЛИЙ ТРЕНОС
Остання прижиттєва книга Степана Сапеляка «Незів’яле листя» (Харків, 2011), за задумом самого автора, вступає в діалог із першою його збіркою «День молодого листя» (Брюссель, 1980). Вона, як здається, і визначила його життєвий і творчий шлях. Що ж, книги, як відомо, вміють творити долі людські. Адже процес цей взаємозалежний і обопільний. Написане долею і нескореною душею обертається до людей ідеалами, переконаннями, духом боротьби. У передмові Степан Сапеляк відзначає, хай і патосно, але щиро: «Бо ж життя своє порятувати може той, хто віддасть його за інших». Звісно, що висловлене більше ідеал, ніж реальність. Однак навіть задекларована готовність до жертовності в нашому зматеріалізованому світі викликає повагу. Читати далі
Опубліковано | 22 Січня, 2013 | Прокоментуй!
У 2005 році двотомник «Муза Роксолянська» Валерія Шевчука переміг у конкурсі «Книжка року» в номінації «Хрестоматія». Звісно, ця книга не є хрестоматією в загальнозрозумілому значенні того слова. Це обширний збірник статтей Шевчука про понад вісімдесятьох наших літераторів ХVІ до ХVІІІ ст., доповнений іще загальними есеями про різні аспекти розвитку української ренесансової і барокової літератур.
Опубліковано | 17 Січня, 2013 | Прокоментуй!
Як много важить слово,
одно сердечне, теплеє слівце!
І. Франко
Життя людини починається з подиху, поезії — з поруху душі, поета — зі свого Слова. Всі ми знаємо, як почасти буває складно відшукати теє Слово, сказатися у Слові, бути почутим і здатним почути ближнього.
Мистецтво поезії до певної міри є мистецтвом мовчання, мистецтвом невтомного спостереження себе і світу. “З видимого пізнавай невидиме”, – слова мудрого Григорія Савича.
Саме мистецтву живого Слова, розумінню поезії і літератури в цілому ми вчимося, спілкуючись одне з одним у літературному гуртку “Зав’язь” (колектив має звання зразкового), яким керує більше десяти років Ольга Степанівна Тараненко. Читати далі