• Головна
  • Товариство
  • Творчість
    • Поезія
    • Проза
    • Драматургія
    • Критика та есеїстика
    • Переклади
    • Зав’язь
  • Літпроцес
    • Журнал “Харків. Lit”
    • ЛітReview
    • “Кальміюс”
      • Кальміюс-2018
      • Кальміюс-2017
      • Кальміюс-2016
  • Історія
    • Літературний Харків
    • Постаті
    • Очима культури
  • Наші партнери та друзі

Новинки

«Очима культури» № 16. Про Русь і руську спадщину.

Опубліковано | 23 Травня, 2013 | Прокоментуй!

У знаменитому есеєві «The Pov?st‘ vremennyx l?t and the Question of Truth» [«Повість временних літ» та питання правди] (1983) (есеєві, який я рекомендував би кожному, хто хоче краще зрозуміти проблеми історичної достовірності подій описаних в руських літописах) Омелян Пріцак (відомий глядачам «Очима культури» своїми дослідженнями про «Слово о полку Ігоревім») обговорив питання редакційних втручань в оновлений текст «Повісті временних літ», підготовлений  1118 р. уперше під протекторатом київського князівського двору.

Читати далі

Розділ: Історія, Новинки, Очима культури
Теги: Marko Robert Stech > історія України > Київська Русь > Марко Роберт Стех > Очима культури > походження українців > Русь > українська ідентичність > українська культура

«Очима культури» № 15. Походження українців (за Віктором Петровим).

Опубліковано | 9 Травня, 2013 | Прокоментуй!

Другий сезон телепередач «Очима культури» почався із погляду киненого далеко назад, у глибоке минуле праісторії українських земель. При чому технічна вимога вмістити потрібну інформацію в кількахвилинний телесюжет спонукала мене взяти за його основу дуже стислий, зате насичений змістом есей-брошуру Віктора Петрова «Пододження українського народу» (1947), сьогодні вільно доступний в Інтернеті (наприклад, на сайті «Українського Центру»). Читати далі

Розділ: Історія, Новинки, Очима культури
Теги: Marko Robert Stech > історія України > Марко Роберт Стех > Очима культури > походження українців > скити > скіфи > трипільська культура > українська культура > Черняхівська культура

Порцеляновий бог містифікацій

Опубліковано | 28 Квітня, 2013 | Прокоментуй!

 Хочу покласти в книгу

Китичку першу з верби.

Хочу вогню чи снігу,

А не сторінки журби.

 «У глибинах нема глибин. // Я там був, а тепер на поверхні». Втрачаємо  віру, і триває це стільки, що перетворюємось на камінь. І, о диво! Приходить мить, коли розумієш: чекання не було намарним.

Прозріння буває різним – найліпше, коли думки повертаються з вирію, наче перелітні птахи. Додому тягне… «Хай живу далеко, // Хай живу не там, // Де кивав лелека // Ранішнім світам».

Чи ж храм – природа? Скоріше свідок: як були ми і відійшли, наче й не  були.

І направду – голі дівочі коліна – ознака весни. Та гормональна революція – не тотожність поезії, радше вона вислід зачаєних думок і гріховних сподівань, замріяність і спогад душі, чорна, невтолима спрага плоті.

Поет блукає у книзі царств ірреального світу, заледве доторкаючись до  грішної і такої рідної землі. «І я потроху відступаю // Від себе. І зникаю десь».

Конвульсії душі, постійні сумніви і недовіра до себе – чи ж не сплутав стежки, дно і горні височини, віру з даром, а чи з покарою. Прямостояння та ще ходіння, але таке, коли не виникає сумніву: чи не заблукав? Бо і з третіми півнями не щезає лиха година.

З роками приходить протверезіння, «Що все було сном нетривким».    Внутрішньо уярмлений дух прагне вивільнення, експлозії. І тоді піднімуться повіки душі, і рине світло до всіх її закапелків, і зробиться радісно і супокійно. І тоді стане ясно: що втрачено, а що нажито. Та тільки не всі хочуть це знати, адже краще голову в пісок чи то пак у рінь золоту.

Ми всі причетні до обезбожнення землі – і ти, і я. І ніхто нас ніколи не полічить. Тільки Господь на небесах зазирне в душу кожного і побачить…

Порожнеча – то відчай, який зникає з пробудженням душі до радості життя. Скільки триває відчай? За суб’єктивним мірками він триває безмір часу, а насправді – лише мить. І коли вона приходить, ти не знаєш, що з нею робити. А коли починаєш знати – її вже нема. Автор не бере нас на глузи, коли каже, що порожнечі нема, є її еманація у Велике Ніщо. Людський дух всесильний і всемогутній, він долає все і всіх. Лише він здатний творити дива – з людини у відчаї робити щасливого життєлюбця. Падіння, злети, падіння… Головне, знайти сили в собі звестися. «Гіганти люди, а не блазні, – // І їм тут рівного нема».

Багато загадковості, словесної ворожби, мерехтіння підсвідомого й зачаєного, наче чар буття минулих поколінь… Але все це купно зводить шатро поетової світобудови – під яким синтезуються думки, образи і почуття, котрі врешті-решт вивершують книгу до міцної застанови пошуків сенсів людського існування. І читач розуміє, що життя дається зовсім не як форма існування білкових речовин, а як вища і Божественна сутність, осягати яку і означає жити. Читати далі

Розділ: Критика та есеїстика, Новинки
Теги: Ковалевський > Стожук

«Очима культури» № 14. Наталена Королева.

Опубліковано | 15 Квітня, 2013 | Прокоментуй!

Телесюжет про Наталену Королеву був останньою передачею першого сезону «Очима культури» на канадській телепрограмі КОНТАКТ. Передача пішла в ефір наприкінці червня 2011, отож не треба дивуватися, що на її завершення я бажаю глядачам гарного літа, а водночас закликаю не забувати у час літньої відпустки про самостійні дослідження рідної культури. Читати далі

Розділ: Історія, Новинки, Очима культури
Теги: Marko Robert Stech > Марко Роберт Стех > Наталена Королева > Очима культури > українська культура > українська література

ДУХОВНИЙ КІЛЕР, або «АТЄЦ РУССКАГО МІРА»

Опубліковано | 7 Квітня, 2013 | 1 коментар

Только, когда взялся за перевод с украинского на русский,  

я понял, что это совершенно два разных языка.

Олексій Аулов.

 

До мене зателефонував мій давній приятель, доктор філологічних наук, професор М., і порадив познайомитися з передмовою П. П. Толочка «Украинский язык. История становления и развития.» до якоїсь нудотної книжки, в котрій якийсь сучасний збирач тенденційних цитат понанизував у тій збірці чужих виразів заради виправдання чергової печерної русифікації в Україні. У відповідь, я, звичайно, тільки розсміявся і кажу: Читати далі

Розділ: Критика та есеїстика, Новинки
Теги: Олег Чорногуз

«Очима культури» № 13. Олександ(е)р Мурашко та Абрам Маневич.

Опубліковано | 5 Квітня, 2013 | Прокоментуй!

 

У серпні 1917 р. Центральна Рада заснувала (на той час лише як проект) першу в нашій історії українську як за назвою, так і за змістом і навчальною програмою академію мистецтв. Читати далі

Розділ: Історія, Новинки, Очима культури
Теги: Marko Robert Stech > Абрам Маневич > малярство > Марко Роберт Стех > Олександер Мурашко > Очима культури > Українська державна академія мистецтв > українська культура > українське мистецтво

« Перша‹ Попередня252627282930313233Наступна ›Всього »Вгору
  • Анонси
  • Події
  • Новинки
  • Рецензії
  • Інтерв'ю

Недавні записи

  • 140-річчя Володимира Свідзінського. Премія його імені знову з харківським відлунням
  • НА СОРОКОВИНИ
  • Дмитро Щербань. Незламний прокурор (Розщебнувши ґудзики генеральського мундиру прокурора)
  • «Вікно на Хрещатик» з однойменним вальсом із Варшави і харківською передмовою
  • Час відновити справедливість!
  • Все залишається людям
  • Анатолій Стожук: «Головні битви людини проходять у її серці». До ювілею письменника і видавця

Позначки

1920-ті роки Marko Robert Stech І. Мироненко Ірина Мироненко Антоніна Тимченко Бобошко Боровий Брюґґен Василь Мисик Віктор Бойко Віктор Тимченко Віталій Квітка Григорій Сковорода Дмитро Щербань Кириченко Ковальова Л. Хворост Леонід Ушкалов Люцина Хворост Марко Роберт Стех Мельників Михайлин Михайло Красиков О. Ковальова О. Тараненко Олександра Ковальова Очима культури Перерва Петро Джерелянський Романовський Сергій Шелковий Сковорода Стожук Супруненко Тома Хворост Шелковий малярство музика поезія поезія національного опору розстріляне відродження сталінізм українська культура українська література
© Усі права застережено
Харків-61002, вул. Чернишевська, 59; (057)700-40-58; електронна адреса: kharkiv.nspu@gmail.com
2012 Сайт Харківської обласної організації Національної спілки письменників України
Підтримка сайту: Андрій Пеляк