Новинки

Володимир Барна: “Письменники не дозволяють країні здичавіти”

Опубліковано | 3 Лютого, 2013 | Прокоментуй!

Наш гість – письменник Володимир Барна, який, наче мотрійка, складається з кількох Барн: поета, перекладача, публіциста, літературознавця.

Життям тертий-битий, тож має багатющий матеріал для творчості. Вражень (і стресів) нахапався по самі вінця, працюючи на радіо та на посаді голови Тернопільської обласної письменницької організації.

Не солодко (зате неймовірно цікаво) було і в Бюро пропаганди художньої літератури Національної спілки письменників України – Володимир Барна організував понад десять тисяч письменницьких зустрічей на теренах Західної України, подолав колосальні відстані. Отже, Барна ще й мандрівник, напрочуд ініціативно-енергійний, чого потребує й нинішня його зовсім не чиновницька посада відповідального секретаря НСПУ – він опікується життям-буттям письменницьких організацій в областях. Читати далі

---

«Очима культури» № 7. Про «Енеїду» Івана Котляревського, народників та криві дзеркала ідеологій.

Опубліковано | 30 Січня, 2013 | Коментування вимкнено

Те, що «Енеїда» Івана Котляревського не просто «сміховина на московський кшталт» (як її назвав Тарас Шевченко), а значно складніша й неоднозначна штука, переконливо показала останніми роками низка українських літературознавців: чи то Віктор Неборак у «Перечитаній «Енеїді»», чи то Валерій Шевчук у другому томі «Музи Роксолянської» (а його розмисел на цю тему був окремо виданий у Львові п.н. ««Енеїда» Івана Котляревського в системі літератури українського бароко»), або ж Ніла Збороська в «Коді української літератури».

Читати далі

---

ЧАС СОВІСТІ ПРИ СЛОВІ ДНЯ

Опубліковано | 28 Січня, 2013 | Прокоментуй!

ЗАПІЗНІЛИЙ ТРЕНОС

Остання прижиттєва книга Степана Сапеляка «Незів’яле листя» (Харків, 2011), за задумом самого автора, вступає в діалог із першою його збіркою «День молодого листя» (Брюссель, 1980). Вона, як здається, і визначила його життєвий і творчий шлях. Що ж, книги, як відомо, вміють творити долі людські. Адже процес цей взаємозалежний і обопільний. Написане долею і нескореною душею обертається до людей ідеалами, переконаннями, духом боротьби. У передмові Степан Сапеляк відзначає, хай і патосно, але щиро: «Бо ж життя своє порятувати може той, хто віддасть його за інших». Звісно, що висловлене більше ідеал, ніж реальність. Однак навіть задекларована готовність до жертовності в нашому зматеріалізованому світі викликає повагу. Читати далі

---

«Очима культури» № 6. «Муза Роксолянська» або на тему української літератури ренесансу та бароко.

Опубліковано | 22 Січня, 2013 | Прокоментуй!

У 2005 році двотомник «Муза Роксолянська» Валерія Шевчука переміг у конкурсі «Книжка року» в номінації «Хрестоматія». Звісно, ця книга не є хрестоматією в загальнозрозумілому значенні того слова. Це обширний збірник статтей Шевчука про понад вісімдесятьох наших літераторів ХVІ до ХVІІІ ст., доповнений іще загальними есеями про різні аспекти розвитку української ренесансової і барокової літератур.

Читати далі

---

Літературна студія “ЗАВ’ЯЗЬ”

Опубліковано | 17 Січня, 2013 | Прокоментуй!

  Як много важить слово,

одно сердечне, теплеє  слівце!
І. Франко

  Життя людини починається з подиху, поезії — з поруху душі, поета — зі свого Слова. Всі ми знаємо, як почасти буває складно відшукати теє Слово, сказатися у Слові, бути почутим і здатним почути ближнього. 

Мистецтво поезії до певної міри є мистецтвом мовчання, мистецтвом невтомного спостереження себе і світу. “З видимого пізнавай невидиме”, – слова мудрого Григорія Савича.

Саме мистецтву живого Слова, розумінню поезії і літератури в цілому ми вчимося, спілкуючись одне з одним у літературному гуртку  “Зав’язь” (колектив має звання зразкового), яким керує більше десяти років Ольга Степанівна Тараненко. Читати далі

---

«Очима культури» № 5. Про Валерія Шевчука.

Опубліковано | 16 Січня, 2013 | Прокоментуй!

Я повністю згоден з Юрком Винничуком (дивись його блоґ на «Літакценті» («Сон рябої кобили про Нобеля»): як щодо ілюзорності спекуляцій про шанси української літератури нарешті «отримати свого Нобеля», так і щодо відсутності серйозної стратегії в цьому напрямі. Особливо згоден з його висновком: «Отже, якщо пильніше придивитися, то у нас є лише один письменник, який відповідає критеріям Нобеля не тільки за своєю творчістю, а й за віком: Валерій Шевчук. Та ось біда – не перекладений!»

Читати далі

---