Опубліковано | 28 Січня, 2013 | Прокоментуй!
ЗАПІЗНІЛИЙ ТРЕНОС
Остання прижиттєва книга Степана Сапеляка «Незів’яле листя» (Харків, 2011), за задумом самого автора, вступає в діалог із першою його збіркою «День молодого листя» (Брюссель, 1980). Вона, як здається, і визначила його життєвий і творчий шлях. Що ж, книги, як відомо, вміють творити долі людські. Адже процес цей взаємозалежний і обопільний. Написане долею і нескореною душею обертається до людей ідеалами, переконаннями, духом боротьби. У передмові Степан Сапеляк відзначає, хай і патосно, але щиро: «Бо ж життя своє порятувати може той, хто віддасть його за інших». Звісно, що висловлене більше ідеал, ніж реальність. Однак навіть задекларована готовність до жертовності в нашому зматеріалізованому світі викликає повагу. Читати далі
Опубліковано | 22 Січня, 2013 | Прокоментуй!
У 2005 році двотомник «Муза Роксолянська» Валерія Шевчука переміг у конкурсі «Книжка року» в номінації «Хрестоматія». Звісно, ця книга не є хрестоматією в загальнозрозумілому значенні того слова. Це обширний збірник статтей Шевчука про понад вісімдесятьох наших літераторів ХVІ до ХVІІІ ст., доповнений іще загальними есеями про різні аспекти розвитку української ренесансової і барокової літератур.
Опубліковано | 17 Січня, 2013 | Прокоментуй!
Як много важить слово,
одно сердечне, теплеє слівце!
І. Франко
Життя людини починається з подиху, поезії — з поруху душі, поета — зі свого Слова. Всі ми знаємо, як почасти буває складно відшукати теє Слово, сказатися у Слові, бути почутим і здатним почути ближнього.
Мистецтво поезії до певної міри є мистецтвом мовчання, мистецтвом невтомного спостереження себе і світу. “З видимого пізнавай невидиме”, – слова мудрого Григорія Савича.
Саме мистецтву живого Слова, розумінню поезії і літератури в цілому ми вчимося, спілкуючись одне з одним у літературному гуртку “Зав’язь” (колектив має звання зразкового), яким керує більше десяти років Ольга Степанівна Тараненко. Читати далі
Опубліковано | 16 Січня, 2013 | Прокоментуй!
Я повністю згоден з Юрком Винничуком (дивись його блоґ на «Літакценті» («Сон рябої кобили про Нобеля»): як щодо ілюзорності спекуляцій про шанси української літератури нарешті «отримати свого Нобеля», так і щодо відсутності серйозної стратегії в цьому напрямі. Особливо згоден з його висновком: «Отже, якщо пильніше придивитися, то у нас є лише один письменник, який відповідає критеріям Нобеля не тільки за своєю творчістю, а й за віком: Валерій Шевчук. Та ось біда – не перекладений!»
Опубліковано | 11 Січня, 2013 | Прокоментуй!
2011 року, як плід довголітньої дослідницької праці професора Харківського педагогічного університету Леоніда Ушкалова, в Україні нарешті появилося перше повне академічне зібрання творів одного з основних класиків нашої культури Григорія Сковороди. (Рецензія на «Літакценті»: Катерина Борисенко «Із Богом у серці й книжкою в руках».)
Опубліковано | 10 Січня, 2013 | Прокоментуй!
«Гарячі нитки» – четверта книга Антоніни Тимченко.
Гарячими нитками вишиваємо візерунок на полотні, вони теплі від рук, від терпіння, чекання, від сили любові. Гарячі нитки – видимі й невидимі зв’язки, котрі поєднують із усім, що дороге для нас. Зв’язок надто сильний, щоб розірвати його.
Гарячі нитки – те, що болить авторці, й те, що її гріє, – нехай це тепло торкнеться кожного з вас.
Читати тут