Опубліковано | 11 Січня, 2013 | Прокоментуй!
2011 року, як плід довголітньої дослідницької праці професора Харківського педагогічного університету Леоніда Ушкалова, в Україні нарешті появилося перше повне академічне зібрання творів одного з основних класиків нашої культури Григорія Сковороди. (Рецензія на «Літакценті»: Катерина Борисенко «Із Богом у серці й книжкою в руках».)
Опубліковано | 10 Січня, 2013 | Прокоментуй!
«Гарячі нитки» – четверта книга Антоніни Тимченко.
Гарячими нитками вишиваємо візерунок на полотні, вони теплі від рук, від терпіння, чекання, від сили любові. Гарячі нитки – видимі й невидимі зв’язки, котрі поєднують із усім, що дороге для нас. Зв’язок надто сильний, щоб розірвати його.
Гарячі нитки – те, що болить авторці, й те, що її гріє, – нехай це тепло торкнеться кожного з вас.
Читати тут
Опубліковано | 8 Січня, 2013 | Прокоментуй!
Видання у 2004 р. київським видавництвом «Критика» двотомника зібраних творів Володимира Свідзінського, — творів майже чудом збережених дочкою поета Мирославою, а згодом зразково впорядкованих літературознавцем Елеонорою Соловей, — було нагодою для українського читача уперше пізнати справжній вимір поетичного таланту одного з найорґінальніших і наймайстерніших українських ліриків ХХ ст. Читати далі
Опубліковано | 2 Січня, 2013 | Прокоментуй!
2008 р. в київському видавництві «Обереги» появилася книжка «Коли і ким було написано «Слово о полку Ігоревім»» колишнього професора Гарвардського університету та довголітнього директора Українського Наукового Інституту в Гарварді, Омеляна Пріцака. Ця книжка залишилася, на жаль, практично не поміченою в Україні, при чому не тільки «пересічним читачем», а й спеціялістами. («Літакцент» помістив один із нечисленних відгуків: «І знову про те, хто і коли створив «Слово о полку Ігоревім»» Петра Білоуса). Читати далі
Опубліковано | 27 Грудня, 2012 | Прокоментуй!
Тома Л. В. Небо на землі зникає: Повісті, оповідання. — Х.: Майдан, 2012. — 276 с.
Якщо ви хочете поринути в загадковий і фантасмагоричний світ харківської богеми, відкрийте цю книгу. Геніальні й наївні, а часом жорстокі й цинічні персонажі цього літературного дійства відкривають непростий світ залізобетонного Харкова, де діє таємничий гурток «золотої молоді» «Голубая лошадь».
В історичній повісті «Гетьманський скарб» змальовано колоритну й неоднозначну постать останнього козацького гетьмана Данила Апостола, який перебував на авансцені історії України та Росії разом із гетьманом Іваном Мазепою та царем Петром I.
У двох добірках оповідань — лірично-епічні та фантастичні історії, що відбувались (або могли відбутися) на зелених сорочинських вулицях, під небом Харкова та Петербурга.
Автор просить читачів не проводити жодних аналогій з реальними особами та подіями
Опубліковано | 27 Грудня, 2012 | Прокоментуй!
Володимир Родіонов. Зібрання творів у 9 томах (рос. і укр. мови). — Харків, Видавництво Федорко, 2012
«Володимир Родіонов росіянин, пише природною для нього мовою і водночас тепло й органічно інтегрований у світ України, знає її культурні надбання, життя його тісно переплетене з життям і творчістю українських побратимів. У річищі добрих традицій, які культивувалися у творчому бутті українських літераторів старшого покоління і які так разюче контрастують з сьогоднішніми прикрими спалахами “ментальності орди”», — висловилася про автора свого часу Михайлина Коцюбинська у передмові до однієї з його збірок. До «Зібрання творів» увійшли вірші й поеми В. Родіонова різних літ, переклади його віршів українською, «лаконізми», а також есеї із книг «Апостоли слова» і «Тепле листя». До останнього, дев’ятого тому включено переклади поета (Р. Третьяков, В. Забаштанський, В. Боровий, П. Перебийніс та ін.), його недавні вірші, рецензії та листи від письменників-друзів і «крилатих» товаришів. «На його ім’я можна спиратись не тільки в літературі, де він і досі сором’язливо з’являється зі своїм видимим «острівцем» власного шляхетного слова. Слова, що надає йому якогось самозахисту. Почуття уціліти… У цім щасливім випадку — служінню слову, мені також перепадає маленький протуберанець від його замилування у сяйво Поезії…» — таку думку про автора залишив лауреат Шевченківської премії, незабутній Ст. Сапеляк.