Публікації за тегом "Ірина Мироненко"
Нова «розмова з пам’яттю» (згадує Віктор Тимченко)
Опубліковано | 22 Червня, 2021 | Прокоментуй!
За 80 років війна між Німеччиною і Союзом РСР змінювала офіційну назву і статистику жертв. Але від того її жахливість і в масштабних узагальненнях, і в побутових подробицях не вивітрювалася зі сторінок історії літератури.
Учитель кількох поколінь поетів і прозаїків Харківщини Віктор Тимченко ніби слухає нас, його літстудійців, із цього фото і з радіоефіру. І він, і ми часто читали у студії нове із написаного, представляли перші, а потім і чергові книжки. Окрема тема – війна і радіо.
Спогади 90-річного письменника Віктора Тимченка записувала під час суворого карантину телефоном.
Несподіванка простоти (Оксана Лозова і книжка вибраних поезій)
Опубліковано | 15 Червня, 2021 | Прокоментуй!
Оксану Лозову запам’ятали учасники зібрання, під час якого в Харкові приймали літераторів зі Львова. Перетнулися ще до карантину галицький «Книжковий дворик на колесах» і слобожанське Сковородинівське мандрування. З поезією й прозою львів’янки Оксани Лозової харківці були знайомі ще раніше. Григорій Сковорода застерігав своїм афоризмом: «З усіх утрат втрата часу найтяжча». Оксана новою книжкою і її назвою ніби заперечує: «Час не минає». Хтось згадає рядки Ліни Костенко: «не час минає, а минаєм ми… А час – це тільки відбивання такту». Що ж, поезія – це мільйони перегуків і відлунь.
Львівські видавництва «Джезва» та «Апріорі» втілили задум авторки – поєднати вірші із збірок «Просто неба», «Політ у літо». «Очі дерев», «Хто Україна твоя?» з найновішими строфами.
Тож читайте про першу презентацію новинки, передмову Ірини Мироненко і добірку віршів Оксани Лозової.
Алесь Карлюкевіч. Беларускія адрасы ў Харкаве
Опубліковано | 6 Травня, 2021 | Прокоментуй!
Газета «Звязда, яка виходить у Мінську, опублікувала статтю Олеся Карлюкевича про білоруських письменників, науковців та освітян, пов’язаних з Харковом і Харківщиною. Хронологічні її рамки – від кінця ХІХ – до середини ХХ століття. Поширюємо з дозволу автора мовою оригіналу.
Читати даліТеги: Білоруська література > Галина Тарасюк > Ірина Мироненко > Олесь Карлюкевич > Переклади з білоруської мови
«Втратили все, окрім волі і впертості» (за щоденником переселенки до Нової Зеландії)
Опубліковано | 8 Квітня, 2021 | Прокоментуй!
Суворий карантин допоміг нашій колишній співвітчизниці після семи переїздів, втиснутих у шість років, навести лад в особистому архіві та видати колись залишені їй у Новій Зеландії щоденники. Писалися вони на межі Другої світової війни і епохи заснування української діаспори в цій частині Тихого океану.
Рушійні збіги: коли закінчувалася робота над книжкою «Через вогонь над водою», другий апеляційний адміністративний суд у Харкові визнав протиправним та скасував рішення Опішнянської селищної ради Полтавської області про перейменування вулиці Явдохи та Гаврила Пошивайлів на Свято-Михайлівську. Ця родина заснувала перший в Україні приватний музей кераміки, у їхньому будинку 1999 року було створено Меморіальний музей-садибу гончарської родини Пошивайлів. Там виростала, проводила літні канікули їхня онука – полтавка Наталя Пошивайло-Таулер. Нині вона – віце-президент Східної, Південної та Південно-Східної Азії, Океанії та Африки у Світовому Конгресі Українців, голова осередку «Мальви» (Союз Українок в штаті Вікторія, Австралія).
Ось яка жінка привела паперового корабля-рукописа до видавництва в Україні. Тож погортаймо спогади Марії Креховець «Через вогонь над водою».
Щастя й шану обережно неси
Опубліковано | 4 Березня, 2021 | Прокоментуй!
Масштабний зсув ґрунту у передмісті норвезької столиці Осло, травмовані і загиблі, евакуація вертольотами – так ця північна заможна країна переходила із 20-го у 21-й рік нинішнього століття. Колишня харків’янка Лариса Семеніхіна-Нес, щоб заспокоїти синів і друзів, які живуть в Україні, поширила в соцмережах карту зсувів. Ось її коментар: «Нас відділяє від небезпечного місця 300 метрів. Наш дім стоїть на скелі. Безпечно».
Страшніше геологічних потрясінь невидимі душевні випробування. Тому обираю заголовком розповіді норвезьке прислів’я про щастя, шану та обережність.
Перший харківський шлюб університетських випускників Лариси Семеніхіної і Віталія Гольдштейна розпався під тиском КДБ. Вона з маленьким сином стала невиїзною з СРСР. Він спершу опинився в Москві, працював в «Известиях», журналі «Крокодил». Потім фіктивний шлюб, еміграція, відомість англомовного письменника Віталія Вітальєва.
Читати даліТРИМАЙТЕ СКИБКУ КАВУНА! (історії радіолюдей Харкова)
Опубліковано | 12 Лютого, 2021 | Прокоментуй!
13 лютого відзначається Всесвітній день радіо. Його проголошено ЮНЕСКО на честь того, що 13 лютого 1946 року вперше вийшло в ефір «Радіо ООН». Воно транслювало засідання із штаб-квартири організації.
Такий день заснували 2011 року з ініціативи Іспанії. Він нагадує світові про важливу роль радіо, яке залишається ЗМІ з найширшою аудиторією у світі, найдоступнішим для різних територій і громад. Різноманітний радіоландшафт світу – це і регіональні станції. Про Харківське обласне радіо межі ХХ-ХХІ століть, його журналістку й «радіоняню» багатьох літераторів і акторів Владлену Костенко (на фото – у білій блузі) читайте згадки різних людей.
Читати даліХарків-61002, вул. Чернишевська, 59; (057)700-40-58; електронна адреса: kharkiv.nspu@gmail.com
Підтримка сайту: Андрій Пеляк