Інтерв’ю

ПОЕТЕСА І ПЕРЕКЛАДАЧКА З ІМЕНЕМ, ЩО ОЗНАЧАЄ «НОВИЙ ДЕНЬ»

Опубліковано | 29 Березня, 2017 | Прокоментуй!

Дагнія Дрейка (ліворуч) з Іриною Мироненко у Польщі, на міжнародному поетичному фестивалі «Поети без кордонів»         

           Найбільша латиська громада України була свого часу в Харкові. Нині офіційно в нашій країні мешкає близько 5 тисяч латишів. На початку минулого  століття їх було в самому Харкові в чотири рази більше, ніж в усій Україні тепер.  До міста переїжджали   під час Першої світової війни латиські заводи й фабрики з усім персоналом. Архітектори і музиканти, технічні фахівці й лікарі  евакуювалися з Риги. Коли вони виходили з переповнених вагонів на перон, навряд чи знали, що приміщення залізничного вокзалу спорудив латиш Юлій Цауне. Згодом він побудував у Харкові майже 20 споруд у стилі модерн. Більшість із них тепер вважаються пам’ятками архітектури. Читати далі

---

Інтерв’ю з Юлією Максимейко

Опубліковано | 14 Березня, 2017 | Прокоментуй!

---

Микола МОХ: «ВІДЧУВАЮ СЕБЕ ПРИЧЕТНИМ ДО ВСЬОГО, ЩО ДІЄТЬСЯ В МОЇЙ КРАЇНІ»

Опубліковано | 9 Лютого, 2017 | Прокоментуй!

Героя цього інтерв’ю я вперше побачила в його рідній стихії – на сцені. Стояв 2010 рік, країна оговтувалася від потрясіння після вкрай невдалого результату президентських виборів. У Харкові це потрясіння було сильнішим удвічі, оскільки міська влада неприховано підтримувала і просувала всі рецидиви совєтської доби. І якось ми з друзями із Клубу «Апостроф», стомившись від власних нарікань і бажаючи посміятися собі всмак, подалися до театру ім. Шевченка на комедію «Гроші» (літературне першоджерело – п’єса «Сто тисяч» Карпенка-Карого).  Мене буквально зачарував химерник Бонавентура у виконанні Миколи Моха, і саме до цього актора я після вистави підійшла з букетом.

Наступного, 2011-го року ми з паном Миколою були ведучими фестивалю «Сад божественних пісень», що традиційно влаштовується що вересня в селищі Бабаї, знаному як одне з культових сковородинівських місць. Тоді публіка всміхалася, вловивши чудернацьке суголосся наших прізвищ: концерт ведуть двоє – Хворост і Мох…

А вже наприкінці 2013-го я рада була зустріти пана Миколу на перших мітинґах харківського Євромайдану. «Наш Бонавентура!» – сяйнуло мені: та сама сива борода – і струнка, моложава постать, та сама привітність у манерах і лукавинка в очах.

Актор і волонтер ласкаво погодився поділитися зі мною спогадами про своє життя і Харків театральний – і я, сидячи в охайній кухні його невеличкого виплеканого помешкання на останньому поверсі висотки, з чудовим видом на Журавлівські схили, зрозуміла, що маю до діла з підкресленим індивідуалістом, людиною з досить непростим досвідом і доволі жорсткими життєвими установками.

І ще я подумала, що ці спогади – чесні, цікаві, а де в чому й контроверсійні, – цілком можуть привернути увагу читачів.

Читати далі

---

ПОТЯГ РУШИВ ДО ПРІРВИ

Опубліковано | 27 Грудня, 2016 | Прокоментуй!

У Харкові з новою книгою «І знов я влізаю в танк» побувала відома в Україні, і та, яка найбільше сьогодні перекладається в Європі, літераторка Оксана Забужко. Під час кількох зустрічей дискутувалися різні теми, але найбільше розмов точилося довкола інформаційних воєн, які прийшли навзамін традиційнійним. Читати далі

---

Ганна ТКАЧЕНКО: радіопередача про книгу “Таємниці червоних поколінь”

Опубліковано | 24 Грудня, 2016 | Прокоментуй!

До вашої уваги наступна радіопередача Харківського обласного радіо про книгу Г. Ткаченко “Таємниці червоних поколінь”. Уривок читає Анатолій Подорожко. Слухати можна тут.

 

---

«ЧИСТИЙ ПАПІР, ЯК СТІНА БЕЗ ДВЕРЕЙ І ВІКОН» (про фестивалі Чехії та Польщі)

Опубліковано | 21 Грудня, 2016 | Прокоментуй!

Для мене наймандрованішим поетом сучасного Харкова залишається Сергій Шелковий (на фото — митець у чеському місті Градець-Кралове на Ратушній площі). Сергій Костянтинович встигає впродовж року мандрувати віртуально (тобто видавати книжки перекладів різними мовами — болгарською, польською, чеською). 2016 рік для нього запам’ятався двома фестивальними подорожами. Попросила його спершу згадати Чехію. Читати далі

---