Опубліковано | 18 Квітня, 2018 | Прокоментуй!
Вона тихо зайшла до кімнати і важко опустилася на стілець. Хіба я забула зачинити вхідні двері? Мабуть, забула. Наша комуналка на розі Мироносицької та Петровського для всієї української громади Харкова – прохідний двір. Початок 90-х, сподівання та розчарування. Інна важко дихає і мовчить. Завжди говірка і привітна, вона має розгублений вигляд і не знаходить слів.
– Він знову написав.
– Хто?
– Ріхард. Я прийшла за порадою. Сама я не можу ні на що зважитися, я так відвикла від позитивних емоцій, від щирості… А це триває вже більше тижня. Кожного дня два-три листи. Довгі, відверті. Хіба таке можливо? Як він взагалі мене знайшов? Ми вже такі немолоді люди. Піввіку минуло. Усе спливло, усе змив потік часу. Важкий потік…
Я перечитую листи, вони нагадують мені триб життя німецьких романтиків: високий політ душі, вир, з якого постає пісня серця, щирість, яка не відає ні рангів, ні меж. Читати далі
Опубліковано | 23 Березня, 2018 | Прокоментуй!

Читати тут: Суниці Держпрому
Опубліковано | 9 Березня, 2018 | Прокоментуй!
Опубліковано | 9 Березня, 2018 | Прокоментуй!
Опубліковано | 9 Березня, 2018 | Прокоментуй!
Опубліковано | 23 Лютого, 2018 | Прокоментуй!
Уже традиційно 15 лютого і 26 квітня ми вшановуємо афганців і чорнобильців, яким довелося бути безпосередніми учасниками тих подій радянського часу. Але й досі багато що залишилося за завісою, тому я й пропоную всім бажаючим заглянути за неї, аби дізнатися про деякі моменти та подробиці, описані в моєму романі «Таємниці червоних поколінь». Уривок роману завантажуйте тут