Опубліковано | 23 Лютого, 2018 | Прокоментуй!
Уже традиційно 15 лютого і 26 квітня ми вшановуємо афганців і чорнобильців, яким довелося бути безпосередніми учасниками тих подій радянського часу. Але й досі багато що залишилося за завісою, тому я й пропоную всім бажаючим заглянути за неї, аби дізнатися про деякі моменти та подробиці, описані в моєму романі «Таємниці червоних поколінь». Уривок роману завантажуйте тут
Опубліковано | 8 Лютого, 2018 | Прокоментуй!
Таку назву має безкоштовна виставка в ЄрміловЦентрі (ХНУ імені В.Н. Каразіна, вхід з боку Держпрому), що триватиме до 25 лютого.
Лесь Курбас – режисер нового українського театру європейського масштабу, театру, який спричинив справжній фурор у Харкові. Використовуючи під час постановок кінематографічні, хореографічні, музичні, незвичайні композиційні прийоми, Курбас поглиблює саме поняття театру та розширює межі свідомості актора й глядача.
Микола Куліш читає “Народний Малахій” акторам “Березоля”, по ліву руку від колеги Лесь Курбас
Опубліковано | 19 Грудня, 2017 | Прокоментуй!
Відкриваю нову книжку, видану українською мовою в місті-побратимі Харкова Познані. Про автора, Станіслава Пагачевського, пише його донька Анна: “Він був прекрасним батьком. Брав нас у далекі велосипедні подорожі, у мандрівки по горах і на безтурботні канікули з ароматом сіна, що сохнуло на луках над Дунайцем. Донині, а минуло вже понад півстоліття, раннього літа я розтираю в руках листок м’яти й чую, як тато каже: “Понюхай, так пахнуть канікули…Батько також подорожував по світу — Африка, басейн Середземного моря, Грузія і Кавказ. Але усе ж таки наші гори, наші провінційні містечка, що пахнуть флоксами, були для нього найпрекраснішими ”.
Таким “Словом до українського читача” починається книжка Станіслава Пагачевського “Викрадення Бальтазара Губки”.
Опубліковано | 2 Грудня, 2017 | Прокоментуй!
Земля і небо наяву,
а ми – поміж землею й небом…
Віктор Бойко
Власне, збірка поезій Віктора Бойка «На белебні» – яскраве втілення сутності самого письменника. Глибинні, тихі й гучні, ніжні або пристрасні вірші увібрали в себе чимало з особистих переживань автора. Але найголовніше те, що попри інтимні ноти, в них знайшли своє відображення типові ситуації, загальнолюдські особливості, поняття долі як непростої життєвої дороги кожного з нас. П’ять окремих розділів, оте своєрідне цілісне «п’ятикнижжя», постають перед читачем як філософська оповідь, в якій світосприйняття автора накладається на численні завуальовані або прямі натяки на прикмети часу. Поетична дихотомія землі й неба, помножена на дихотомію людської особистості – земне-духовне – робить збірку цікавим явищем сучасної української літератури. Читати далі
Опубліковано | 30 листопадаа, 2017 | Прокоментуй!
“Птахи і квіти для Поліни” – така книжка спадкоємиці каразінського роду Лариси Дешко живе тепер і в Києві, і в Харкові, і в Гаазі. Не просто розповідь бабусі для онуки, яка тепер далеко, аж у Голландії, а подорож стежками вишитих рушників. У домі пані Лариси зберігається 35 маминих рушників. Маму теж звали Лариса, тож прабабусині вишивки оживають на кольорових фото, а супроводжує їх цікавий і доступний навіть дитині аналіз усього крилатого й квітучого, що зоставила на полотні Лариса-старша, Лариса Іванівна Геращенко.
Опубліковано | 15 листопадаа, 2017 | Прокоментуй!
1) Семантика слова; місце та роль бароко в українській традиції.
Барóко (англійське, французьке baroque, білоруське барóка, болгарське барóк, барóко, італійське baròcco, німецьке Barock, польське, словацьке, верхньолужицьке barok, російське барóкко, сербохорватське бàрок, словенське barók; чеське barok, baroko) – мистецький стиль післяренесансної доби. Його найхарактернішими рисами вважають теоцентричність, трагічну візію світу й життя людини, напружені контроверзи між гармонійним і дисгармонійним, проминальним і вічним, раціональним та ірраціональним, послуговування складними формами, декоративність, динамічність тощо. Хронологічні межі бароко визначають по-різному. Наприклад, коли брати до уваги Західну та Середню Європу, то бароко як епоха в історії культури тривало тут від 1595 року (смерть Торквато Тассо) до 1690-го (рік заснування Академії аркадців [Accademia dell’Arcadia] у Римі), а в деяких країнах – до середини XVIII століття. Бароко виростало на ґрунті маньєризму, що його часом трактують як початковий етап формування власне барокового стилю, а насамкінець перетворилося на рококо. Батьківщиною бароко вважають Рим (інколи на цю роль претендує Іспанія), а також інші міста Італії, передовсім Неаполь. Бароко охоплювало всю Європу: від Португалії до Росії, від Англії до Балкан (Sokołowska, Nowicka-Jeżowa, с. 81–82). Рефлексом європейського бароко є також бароко Латинської Америки. Читати далі