Новинки

ПОМІЖ ЗЕМЛЕЮ Й НЕБОМ (про книгу В. Бойка «На белебні»)

Опубліковано | 2 Грудня, 2017 | Прокоментуй!

Земля і небо наяву,

а ми – поміж землею й небом…

Віктор Бойко

Власне, збірка поезій Віктора Бойка «На белебні» – яскраве втілення сутності самого письменника. Глибинні, тихі й гучні, ніжні або пристрасні вірші увібрали в себе чимало з особистих переживань автора. Але найголовніше те, що попри інтимні ноти, в них знайшли своє відображення типові ситуації, загальнолюдські особливості, поняття долі як непростої життєвої дороги кожного з нас. П’ять окремих розділів, оте своєрідне цілісне «п’ятикнижжя», постають перед читачем як філософська оповідь, в якій світосприйняття автора накладається на численні завуальовані або прямі натяки на прикмети часу. Поетична дихотомія землі й неба, помножена на дихотомію людської особистості – земне-духовне – робить збірку цікавим явищем сучасної української літератури. Читати далі

Розділ: Критика та есеїстика, Літпроцес, Новинки, Рецензії, Творчість

Рушникові птахи і квіти замість залізних

Опубліковано | 30 листопадаа, 2017 | Прокоментуй!

“Птахи і квіти для Поліни” – така книжка спадкоємиці каразінського роду Лариси Дешко живе тепер і в Києві, і в Харкові, і в Гаазі. Не просто розповідь бабусі для онуки, яка тепер далеко, аж у Голландії, а подорож стежками вишитих рушників. У домі пані Лариси зберігається 35 маминих рушників. Маму теж звали Лариса, тож прабабусині вишивки оживають на кольорових фото, а супроводжує їх цікавий і доступний навіть дитині аналіз усього крилатого й квітучого, що зоставила на полотні Лариса-старша, Лариса Іванівна Геращенко.

Розділ: Новинки
Теги: Ірина Мироненко > Лариса Дешко

Леонід УШКАЛОВ. ТАКЕ СОЛОДКЕ СЛОВО «БАРОКО»

Опубліковано | 15 листопадаа, 2017 | Прокоментуй!

1) Семантика слова; місце та роль бароко в українській традиції.

Барóко (англійське, французьке baroque, білоруське барóка, болгарське барóк, барóко, італійське baròcco, німецьке Barock, польське, словацьке, верхньолужицьке barok, російське барóкко, сербохорватське бàрок, словенське barók; чеське barok, baroko) – мистецький стиль післяренесансної доби. Його найхарактернішими рисами вважають теоцентричність, трагічну візію світу й життя людини, напружені контроверзи між гармонійним і дисгармонійним, проминальним і вічним, раціональним та ірраціональним, послуговування складними формами, декоративність, динамічність тощо. Хронологічні межі бароко визначають по-різному. Наприклад, коли брати до уваги Західну та Середню Європу, то бароко як епоха в історії культури тривало тут від 1595 року (смерть Торквато Тассо) до 1690-го (рік заснування Академії аркадців [Accademia dell’Arcadia] у Римі), а в деяких країнах – до середини XVIII століття. Бароко виростало на ґрунті маньєризму, що його часом трактують як початковий етап формування власне барокового стилю, а насамкінець перетворилося на рококо. Батьківщиною бароко вважають Рим (інколи на цю роль претендує Іспанія), а також інші міста Італії, передовсім Неаполь. Бароко охоплювало всю Європу: від Португалії до Росії, від Англії до Балкан (Sokołowska, Nowicka-Jeżowa, с. 81–82). Рефлексом європейського бароко є також бароко Латинської Америки. Читати далі