Рецензії

Міхаель Целлер. Буває час лякливий

Опубліковано | 24 Вересня, 2014 | Прокоментуй!

Рідко назва «Харків» з’являлася в німецьких ЗМІ так часто, як в останні місяці. Місто знаходиться на крайньому сході України десь за двадцять кілометрів від кордону з Росією, на початку цього року воно потрапило якраз у центр геополітичних конфліктів.  Повстання українського народу проти свого уряду, пов’язане з поняттям «Київський майдан», на сході раптом перетворилося на майдан війни.  Те, що здавалося неможливим після семидесяти років миру, нехай іноді й зловісно холодного, стало дійсністю: Війна! У Європі знову панує війна! Вона проводиться сучаними засобами вбивства, у ній уже загинули тисячі людей.

І в цей час у місті Харкові  було видано дві  книги німецької лірики, видано в двомовному варіанті німецькою та українською мовами. Читати далі

---

Ігор Михайлин. Подорож у прірву і назад

Опубліковано | 9 Травня, 2014 | Прокоментуй!

Рецензія на книгу: Ткаченко Г. П. І засурмив тертій ангел…: Роман /Ганна Ткаченко : — Х. : Тім Пабліш Груп, 2012. — 200 с.

Про чорнобильську катастрофу в українській літературі написано чимало. Крім віршів багатьох поетів, які писалися відразу й згодом після аварії, найбільш відомі твори — це документальна повість Юрія Щербака «Чорнобиль» (1987), поема-мозаїка Івана Драча «Чорнобильська мадонна» (1988), роман Володимира Яворівського «Марія з полином наприкінці століття» (1988). У російській літературі найбільш прикметне явища — трагедія Володимира Губарєва «Саркофаг» (1986). У білоруській — книжка Світлани Алексієвич «Чорнобильська молитва» (1997), яку українською мовою переклала Оксана Забужко, давши творові (за погодженням з авторкою) назву «Чорнобиль: хроніка майбутнього» (1998).

З 1991 року Ліна Костенко як член експедиції по збереженню пам’яток чорнобильської культури бере участь у дослідженні катастрофи та її наслідків. У 2011 році в римському видавництві «Віелла» вийшла в світ її книжка «Зоря на імʼя Полин : пам’ятаючи про Чорнобиль». До книжки увійшли вірші Ліни Костенко, її кіносценарій «Чорнобиль : Тризна» в перекладах італійською, наукові праці українських та італійських дослідників Чорнобильської катастрофи. Книжка українських повістей про Чорнобиль Ліни Костенко перебуває все ще в процесі написання. На перешкоді до її завершення постає складність теми й безкінечне надходження нових матеріалів.

Напевне, несправедливо буде забути в цьому ряду й українську публіцистику, от хоча б статті Олеся Гончара «То звідки ж взялася «Звізда Полин» (1987) і Ліни Костенко «Україна як жертва і чинник глобалізації катастроф» (2003), тим більше, що Ганна Ткаченко підхоплює головну інтенцію класиків — тлумачити Чорнобильську катастрофу в Біблійному контексті, у вселенському масштабі. Читати далі

---

Ігор Михайлин. Мовчазне покоління заговорило

Опубліковано | 10 Березня, 2014 | Прокоментуй!

І. Найважливіше завдання літератури

Розвинута література нагадує океан. Є в ньому свої глибини й мілини, затоки й острови, над нею то повіває легенький вітерець, утворюючи штиль, то віють потужні буревії, які спричинюють шторм. У гарній, багатій літературі є все. До числа таких багатих, всебічно розвинутих, заможних літератур світу належить українська література. Вона бурхливо розвивається й сьогодні. Читати далі

---

За що і як любити життя?

Опубліковано | 3 Січня, 2014 | Прокоментуй!

Ткаченко Г. П. Врятоване життя : Повість та оповідання

/ Ганна Ткаченко. — Х. : Тім Пабліш груп, 2013. — 284 с.

Коли прочитаєш гарну книгу, то хочеться, щоб її прочитали всі. Таке відчуття я пережив, закривши останню сторінку книжки Ганни Ткаченко «Врятоване життя». У ній зібрані різноманітні твори авторки — повість і п’ять оповідань. Що ж їх об’єднує? І чи відбулася книжка? Адже вона повинна являти собою художню цілісність, а не збірку творів, які випадково опинилися під однією обкладинкою. Читати далі

---

Любов ТИХОНЕНКО. СЛОВО ПРО КОБЗАРЯ (ТАРАС ШЕВЧЕНКО У ВІРШАХ ПОЕТІВ ХАРКІВЩИНИ)

Опубліковано | 1 листопадаа, 2013 | Прокоментуй!

Отже, нема нічого дивного в тому, що син упослідженого кріпака, який у дитинстві змушений був гнути спину в наймах, а згодом потрапив на ціле десятиліття до найстрашнішої катівні – царської казарми в пустельних оренбурзьких степах, став пророком свого народу. Саме йому судилося поставити на сторожі пригнобленого люду українське слово, усім своїм життям засвідчити, що українці не зникнуть зі світової арени, не перетворяться на «рабів німих», а знайдуть сили до розбудови власної держави.

Сьогодні портрет Шевченка дивиться на нас із урочистих залів, в кожній школі є куточок чи кабінет, де в рушниках прозирає з минулого в майбутнє славетний Кобзар. Він стоїть у Каневі на високій кручі і слухає ревучий Дніпро, а я, зовсім юна дівчина третього тисячоліття, злітаю подумки над священною могилою, де лежать ключі від нашого минулого і майбутнього. Ці символічні ключі – життя і буття Шевченка в ім’я людей.

«Нам треба голосу Тараса» – ці рядки, що стали назвою  збірки харківських поетів, взяті з  книги Павла Тичини «В ім’я людей». Шевченківська поетична книга харків»ян вийшла у видавництві «Майдан» до Міжнародного шевченківського свята, яке відбулося у травні цього року в нашій області. Читати далі

---

Земля без неба

Опубліковано | 5 Лютого, 2013 | Прокоментуй!

(рецензія на книгу Леоніда Томи «Небо на землі зникає», «Майдан», 2012)

Завжди «нове» у своїй розмаїтості безбожництво, яке нарекли атеїзмом, у всі часи намагалося «позбавити землю неба». Російський філософ-богослов Сергій  Булгаков ще на початку ХХ століття розглядав руйнацію віри, як спробу на творення нової естетики і моралі, що призведе до загального «торжества хамства» і тріумфу «поверхового матеріалізму». Потуги зовсім не безнадійні. Час від часу ми маємо змогу пересвідчитися в здобутках нової віри в суспільному житті, мистецтві, культурі. Лиховісне дитя, виплекане і випестуване ліберальними руками,  від десятиліття до десятиліття набирається сил і, здається, долає все і всіх довкола. Читати далі

---