Опубліковано | 22 Червня, 2023 | Прокоментуй!
— Що змінила у вас війна?
Про це в затишному кабінеті наукового центру у Варшаві питає нас пані професорка, ефектна пишноволоса блондинка, елегантно вбрана і, попри свої п’ятдесят із гаком, по-дівочому струнка. Вона спеціалізується на соціології та конфліктології; народжена в Криму, але понад двадцять років працює у Сполучених Штатах. Перепрошує за те, що говорить із нами російською: української свого часу опанувати так і не встигла — вся освіта і вся наука у зросійщеному Криму в 1990-і роки функціонували російською. Втім, і російська її вже трохи силувана: останні два десятки років науковиця послуговується переважно англійською, тож і тут мимоволі вставляє англійські слова: «…і ми задумали зробити investigation (1)…».
Вислухавши запитання, ми поринаємо у спогади — кожен у свої. Ми — її фокус-група: українські біженці в Польщі. Нас семеро: шість жінок і лише один чоловік, що й не дивно — чоловіків призовного віку з України не випускають. Майже всі ми — середнього віку: від тридцяти до п’ятдесяти. Лише одна жінка старша, на вигляд їй близько шістдесяти, але її присадкувата постать сповнена внутрішньої енергії, а голос звучить рішуче і владно. Вона й відповідає першою. Говорить російською.
Читати даліОпубліковано | 21 Квітня, 2023 | Прокоментуй!
Літературно-художній та громадсько-політичний журнал Національної Спілки письменників України та Харківської організації НСПУ видається з 2014 року, тобто віддзеркалює не тільки літературний процес, а й історичний період відстоювання свободи нашої України.
Нині до редакції надходять нові твори, написані за місяці широкомасштабної війни, готується черговий номер. Головним редактором залишається поет і прозаїк Леонід Тома. Про його випробування у тимчасовій окупації на Харківщині читайте і слухайте у подкасті Ірини Мироненко «Градусник: осколки з рідного вікна». Епізод 6. Вербівка – Бремен за посиланням .
Оновлений архів журналу «Харків.Lit» доступний тут
.
Опубліковано | 21 Квітня, 2023 | Прокоментуй!
Нацгвардієць із бригади наступу «Спартан», літератор, бард і колишній учитель фізики Олег Бородай влаштував творчий вечір у юрті в центрі Харкова.
Докладніше читати тут
https://gromada.group/news/statti/24908-pisnya-v-yurti-vid-spartancya
Опубліковано | 20 Квітня, 2023 | Прокоментуй!
З Ольгою ТІЛЬНОЮ (нар. 1979), поеткою, прозаїком та перекладачкою з англійської мови, ми попереднього разу стрічались наживо десь так у 2019 році — тобто в щасливі, умовно мирні часи (пишу «умовно мирні», бо всім відомо, що війна триває з 2014-го). Я міркувала, кого з наших поетів варто запросити на чергові посиденьки Харківського українського культурно-мовного клубу «Апостроф». Хотілося послухати когось цікавого, глибокого, але некрикливого, когось із тих, для кого цінність поезії — в самій поезії, а не в самовихвалянні і не в демонстративному проголошенні позицій.
Пані Оля тоді ласкаво пристала на моє запрошення. Я зустріла її в середмісті, десь на Сумській, і через площу Поезії — даруйте мені цей ненавмисний символізм, але з пісні слова не викинеш, — провела до Клубу. Того зимового вечора, попри снігову кашу на тротуарах, елеґантна жінка з пишним чорним волоссям, тримаючи мене попідруч, ступала так легко і ґраційно, що годі було й подумати, що поряд зі мною людина незряча. На самому ж заході вона говорила про поезію свого улюбленого Роберта Ґрейвза — перекладів з нього читала більше, ніж своїх авторських віршів, — а ще про те, що для письменника доба Інтернету має свої переваги; хочеш пробитися до читача — не мусиш більше оббивати видавничих порогів, підготуй сам книжку, зверстай і виклади на письменницькому або й своєму власному сайті для всіх охочих.
Її поетичному вислову не властивий пафос і трибунність: її інтонації — камерні, буденні та інтелектуальні водночас, а місцями зворушливо «дівчачі». Можливо, вона нерівна як поет, але чого їй точно не бракує, так це щирості. Її лірична героїня не ідеалізує ні себе, ні героя, ні дійсності: вона тонко відчуває недосконалість світу й водночас десь у глибині тримається за його — часом несподівану — красу.
2022 рік приніс Харкову повномасштабну війну. Я відчула полегкість, довідавшись, що Ользі з родиною вдалось евакуюватися на захід України. За підтримки журналіста Деніела Джерстла вона написала англомовну статтю про свою евакуацію — «Here’s what Ukrainians with disabilities face as we cope with war» («З чим стикаються українці з неповносправністю, переживаючи війну»). Уривки з цієї статті я використаю як епіграфи до окремих розділів нашої сьогоднішньої розмови: це унікальний досвід, який говорить сам за себе і вже сам у собі є обвинувальним актом проти російської аґресії.
Читати даліОпубліковано | 3 Квітня, 2023 | Прокоментуй!
Видання із Чернівців приділяє увагу темам, пов’язаним із Харковом. №2 за 2023 рік представляє добірку віршів фронтовикаОлега Бородая «Пошрамоване поле». Про Буковину і повернення до рідного міста пише родина переселенців Москвіних, які мешкали неподалік від знаменитої Хотинської фортеці.
Читати даліОпубліковано | 7 Лютого, 2023 | Прокоментуй!
Синій спалах. Рипуча черга.
– Та хіба ж можна?!
Рипучий мамин крик, що ніби рветься пересушеним полотнищем і розсипається на дрібні волокна. А мама так і стоїть біля вікна, цим утробним криком розриваючи простір так само, як ударна хвиля рве звуковий бар’єр, і вже батько начебто біжить до вікна і намагається її від нього відтягнути, киває мені, мовляв, бери малого, самому дістається на горіхи, але він як вчепився в маму, так і не покидає відчайдушних спроб відтягнути її від того клятого вікна.
– Ми заб’ємо його, маємо забити, Ганю, ти так з глузду з’їдеш, ходімо, золотко, ходім…
– Йди до біса зі своїми дошками! Ти тільки одну заб’єш, у мою труну, зрозумів? Уже вбиваєш, кожного дня вбиваєш!…
Вона намагається вирватися з батькових рук, врешті знесилено заламуючи свої, й починає дико волати, але я на той момент вже похапцем виводжу брата в коридор, і він того не бачить.
Читати далі