Події

Олександра Ковальова. Пройти крізь сухий очерет.

Опубліковано | 3 листопадаа, 2024 | Прокоментуй!

• 

---

Відлетіла Олександра Ковальова

Опубліковано | 24 Вересня, 2024 | Прокоментуй!

У ніч із 23 на 24.09 померла Олександра Ковальова. Похорон і прощання відбудуться 25 вересня о 10:00. Подробиці – у доньки поетеси Юлії Соловйової.

Біль і порожнеча. Слів не добереш, бо всі вони мізерні й зайві.

Відходять стовпи, на яких трималася харківська література. Відходять світлі й совісні люди, які були для мистецтва, для інших – а не для себе. А нам тепер – розгубленість: куди йти далі…

Низький уклін Вам, Олександро Прокопівно, і вічний радісний спокій коло Господа. Ви боялися холоду, хай тепер Боженько зігріє та втішить.

Сил близьким!

І – улюблені цитати з віршів Олександри Прокопівни:

Осінь завжди очей шукає,

Щоб раділи їй, щоб хвалили.

Мов дитина мала, довірливо

Викладає скарби небачені:

Жолудь, яблуко і горіх.

…

…Стрілися небо й земля,

Стрілися літо й зима,

Стрілися смерть і життя,

Всіх по двоє, а я сама…

…

…Мені б лише очі втримати,

Затулить від білого стрітення

Змучені очі дитини,

Прошиті білими стрілами…

…

…Вгодована вовча зграя

В найцікавішу гру –

Кістками нашими – грає!

У нашому Раї!..

…

Люди бувають високі, як гори.

Спершу нам страшно – так високо!

Але згодом ми розуміємо:

На гору можна зійти, можна вилізти.

Трохи терпіння, трохи майстерності.

Це ж бо тільки гора…

Бувають люди, як небо –

Недосяжно далекі.

В небо можна злетіти,

Але то – диво.

Та й чий політ

Може виглибить небо?!

Бувають люди, як світ –

Без початку і краю.

Про них знаєш напевне – вони є.

Усе інше – здогади.

Нерозважливий каже:

Дійду кінця,

А назад повернуся таким, як був.

Але так і лишається

На початку дороги…

…

…Вона така старенька, ледь жива.

А стане щось робити – і співа,

Сама собі під руку примовляє.

І так вона всміхнутись поспіша,

Що вам перевертається душа:

«Сама не знаю, що в мені співає».

---

Вціліла фотовиставка з рядками Анатолія Перерви (до ювілею лірика)

Опубліковано | 13 Квітня, 2024 | Прокоментуй!

Анатолій Перерва народився того ж року, коли створили НАТО і була випробувана радянська атомна бомба. Весна 1949 року подарувала Україні майбутнього композитора, автора «Червоної рути»  Володимира Івасюка і  майбутнього поета Анатолія Перерву. Їхні однолітки – японський прозаїк Харукі Муракамі,   чимало світових зірок кіно й рок-музики. Анатолій Антонович, якби читав про ці збіги, міг би віджартуватися своїми ж рядками: «Для повного щастя – якої цикути?! Дорога в нікуди, в навіки і в незабуття».Дорога в незабуття – це і  ювілейний вечір у Балаклійській бібліотеці 12.04.2024, і ця публікація, доступна за посиланням. 

---

Відлетів віршар у Холодний Яр

Опубліковано | 25 Січня, 2024 | Прокоментуй!

Пам’яті автора поезії й прози, багаторічного керівника  Деркачівської та Харківської обласної літстудій Віктора Петровича Тимченка.

У подкасті звучать вірші наставника кількох літературних поколінь,  зокрема й ті, що стали піснями, цитується фрагмент засідання клубу «Слово» у Надвірній на Івано-Франківщині, очолюваного нашою землячкою Ларисою Вировець,  а також остання телефонна розмова Віктора Петровича з Іриною Мироненко. То була 93-тя осінь (так, тут доречне  «осінь патріарха» з молодою душею і чіпкою пам’яттю). Друга львівська осінь утікачів від великої війни, батька й доньки з Деркачів.

Холодний Яр – реліктовий лісовий масив на Правобережжі України, на території сучасної Черкащини. Місця козацької слави. Черкасами називали у 17-у столітті переселенців звідти на землі Слобожанщини. Заснували вони й Деркачі, де минуло  життя Віктора Петровича Тимченка. Туди він повернувся після евакуації до Львова, щоб працювати над новим рукописом. Але ковід перекреслив творчі задуми.

         «Холодний Яр»  –  це підрозділ українських добровольців нинішньої війни. З ними спілкувався, їх підтримував Віктор Петрович, присвятив їм вірша, який став піснею (музика і виконання – Віктор Сидоренко).   Слухайте записи за посиланням:

https://gromada.group/news/podkasti/podkast-gradusnik-vidletiv-virshar-u-holodnij-yar

---

Про наболіле

Опубліковано | 24 Грудня, 2023 | Прокоментуй!

• 

Отакі начебто скромні творчі зустрічі на зразок цієї, яку провів у Лигівській бібліотеці колега з Мерефи Олександр Підкопай, мають для літературного процесу вагоміше значення, аніж будь-які інтернет-конкурси, які проводить невідомо хто.

Читати далі

---

Цикл повістей Олександри КОВАЛЬОВОЇ “Дух зела”

Опубліковано | 29 листопадаа, 2023 | Прокоментуй!

«Дух зела» спершу задумувався як прозовий твір з двох частин. Це повісті «Мандри» та «Поворітьма», які нещодавно вийшли друком у часописі «Березіль». Головний герой перших двох повістей  хлопець-сирота Ілько. Бурсак, бандурист-мандрівник, студент німецького університету, а згодом будівничий у сфері освіти в час її нищення в Україні. Місце подій: Харків, Дике Поле, Задунайська Січ, Салоніки, Монако, Бремен, Ганновер, Ґеттінґен, Санкт-Петербург, степовий південь України. Крім вигаданих героїв, у творі зринають історичні постаті: німецький вчений і поет Альбрехт фон Галлер, слобідський філософ і поет Григорій Сковорода та козак-філософ Семен Климовський. Із часом авторові й декому із читачів та критиків спало на думку, що не всі сюжетні лінії двох повістей  вдалося розкрити в повному обсязі, що твір варто продовжити,  що й здійснено в третій повісті «Підкова», де головними героями виступають донька Ілька Софія та Панас, син Ількової посестри Марійки.

---