Перестало битися серце Володимира Калашника

Опубліковано | 6 Січня, 2022 | Прокоментуй!

Пішов Володимир Семенович Калашник, відомий харківський поет, мовознавець, людина енциклопедичних знань і великого серця. Серця, у якому вистачало місця всім – і колегам, і студентам, і тим, хто зустрічався на життєвій дорозі лише раз…
Людина слова, яка служила Слову весь свій вік.
Царство Небесне, вічний спокій і вічна вдячність Вам, Володимире Семеновичу, за тепло й науку!

---

ШИМАЇ ШОВКОВОГО ШЛЯХУ Казахстанські історії

Опубліковано | 29 Грудня, 2021 | Прокоментуй!

Країни здатні повертатися до тебе, якщо перше знайомство з ними не змарнувало сподівань. Це не зустріч давніх приятелів, з якими не знаєш, про що говорити. Обираю ту із 80-х років, яка залишилася у віршах, читаних у радіостудії в доповнення до інформприводу – поетичний фестиваль. Тож згадуватиму колишні незітерті з пам’яті  відчуття й додаватиму яскраві нові.

Чи була в моєму життя країна-розчарування? Так, на стадії союзних республік – Молдова. Спілкування у 80-х з її літераторами в Москві й Коктебелі обіцяло щось виноградно-іскристе й мигдалево-сиропне, як заграний у радіопрограмі «Музична пошта» вальс Євгена Доги з кінофільму «Мій лагідний і ніжний звір». Але не склалося. Стоп! Не написала тоді про Молдову й зараз не варто. Як жартують у сучасному Казахстані, «не буває другого шансу справити хороше перше враження». Ось туди й рухаюся – до Казахстану.

Читати далі

---

Нагорода Українського фонду культури для Ольги ТАРАНЕНКО

Опубліковано | 22 Грудня, 2021 | Прокоментуй!

Вітаємо Ольгу Тараненко з високим званням лауреата Всеукраїнської літературно-мистецької премії УФК ім. Б. Олійника “Шануймо рідне…” імені Данила Бакуменка!

Ольга Тараненко здобула цю премію за книжку віршів “Перейми”.

Натхнення й Божої підтримки, радості на повсякчас!

Недаремно, що місточок поваги й літературного хисту перекинуто від деркачівця Данила Бакуменка, відомого українського письменника, до нашої сучасниці, теж нарожденої в Деркачах.

---

Помер Аркадій Філатов

Опубліковано | 20 Грудня, 2021 | Прокоментуй!

Не стало мого побратима, близького колеги по роботі в газеті «Вечірній Харків», блискучого журналіста і видатного письменника Аркадія Павловича Філатова. Осиротіла Харківська письменницька організація… Він народився 23 квітня 1938 року в місті Дзержинськ Нижегородської області Російської Федерації, закінчив ядерне відділення фізикоматематичного факультету Харківського державного університету. До 1968 року викладав фізику в Харківському вищому командному інженерному училищі, потому був запрошений на журналістську роботу до редакції щойноствореної газети «Вечірній Харків».

Читати далі

---

Прийом рукописів на Обласну літпремію імені Тані Шамрай

Опубліковано | 18 Грудня, 2021 | Прокоментуй!

Оголошується прийом рукописів на здобуття Обласної літературної премії імені Тані Шамрай!

Тетяна Шамрай – відома харківська поетеса, що померла молодою, проте залишила в серцях читачів вражаюче сильні глибокі вірші. Книгу віршів та спогадів про поетесу можна читати тут.

Премія присуджується щорічно за рукопис 1 (2-ої, якщо книга була видана давно) книги поезії, прози, драматургії тощо молодим літераторам (вік – до 35 років). Перевага надається структурованим, добре вичитаним добіркам, що практично готові до видання. Дозволено самовисування учасників.

Премія для письменників Харкова та Харківської області.

Мова – українська. Рукопис та коротку біографію (плюс контакти) надсилайте, будь ласка, до 15.01.2022 р. на адресу 162@ukr.net із приміткою “Премія Шамрай”.

Положення про Премію тут

---

Ірина МИРОНЕНКО: “Невже єдине, що нам залишиться, – дружити текстами та голосами у скайпі?”

Опубліковано | 16 Грудня, 2021 | Прокоментуй!

Коли я кільканадцять років тому молодою журналісткою прийшла на роботу до редакції «Березоля», Ірина МИРОНЕНКО (нар. 1960) була однією з найяскравіших постатей у редакційному колективі. Колоритна південна зовнішність, гостре перо, вольова вдача, багата мова, присмачена іронією, подекуди жорсткуватою… Відтоді мені приводилося бачити пані Ірину і в ролі поетки на літературному вечорі, і в ролі журнального критика, і за студійним мікрофоном, як ведучу різних радіопрограм, — і щоразу там, де присутня вона, нема місця байдужості, поверховості, недбальству: завжди вона діяльна і сповнена ідей, завжди навколо неї вирує енергія.

Багато хто з вірних березільських читачів пам’ятає «Хроніку», якою у свій час відкривалося кожне число часопису, і її авторку, бойову харківську інтелектуалку, від якої не раз перепадало горе-політикам — хоч місцевого, хоч державного рівня. Дехто з читачів може згадати й вірші Ірини Мироненко на журнальних сторінках. «Я вдалася у матір, у матінку-ніч. Я не жінка, а думка з тонких протиріч…» Іноді ці протиріччя прориваються назовні: привітність і певна закритість, товариськість і сильне відчуття внутрішньої незалежності, гостра критика негараздів сучасності й водночас — заборона собі та іншим «скиглити».

У дні, коли подорожі обмежено й тільки інтернет скорочує відстані, — хай ця розмова стане вітанням з Харкова, міста, яке було березільською колискою. Вітанням для всіх шанувальників журналу: і киян, і мешканців віддалених куточків України, і навіть тих, хто читає нас за океаном.

Читати далі

---