Опубліковано | 7 Липня, 2016 | Прокоментуй!
На будівлі Харківської обласної організації Національної спілки письменників відкрито меморіальну дошку В. Свідзінському.
Півроку тому серед жовтневих заходів, присвячених 130-річчю від дня народження митця, відбулась екскурсія під назвою «Харків Володимира Свідзінського». Дійсно, поет прикрасив місто, подарувавши європейського штибу творчість і давши приклад надзвичайного стоїцизму в епоху кривавих змін. Тепер же спробуємо змінити відмінок слів у фразі: «Харків – Володимирові Свідзінському».
Опубліковано | 3 Липня, 2016 | Прокоментуй!
На третє липня 2016 року припав 80-річний день народження мовознавця-каразінця й поета Володимира Калашника. Коли я ще навчалася в школі, Володимир Семенович уже викладав українську мову на відділенні славістики у Франції, на запрошення Університету Бордо-ІІІ. У Харківському (тоді державному) університеті ми перетнулися як заступник декана філологічного факультету і студентка, староста групи. Читати далі
Опубліковано | 22 Червня, 2016 | Прокоментуй!
Відкриття меморіальної дошки В. Свідзінському відбудеться 1 липня о 15:00, будівля Спілки письменників (Чернишевська, 59).
Постать Володимира Свідзінського (1885-1941) знакова для української літератури. Лірика митця 20-30-х рр. ХХ ст. становить яскраве вираження українського модернізму, елітарної культури. Для поета була далека приналежність до будь-яких партій чи літугруповань, його твори вияскравлюють гармонію особистості поза зламами політичних та історичних епох. Читати далі
Опубліковано | 27 Травня, 2016 | Прокоментуй!
Древній художник, ілюстратор книжок для східного правителя, коштовні рукописні фоліанти супроводжував зображеннями себе і своєї коханої. Себе завжди малював червоною фарбою, а її — синьою. Ніби порівнював із стрімкістю вогню й недосяжністю неба.
Наш сучасник Олександр Шугай написав книжку про реальну пару, в житті якої були схід (Азія) і Західна Європа, Харків і Соловки, кольори страждань і короткого щастя. Хист до малювання мали і він, і вона. Він нібито розписав у степу капличку на місці падіння метеорита, вона подарувала йому автопортрет у східному вбранні, з напівзатуленою покривалом половиною обличчя — аби виразнішими здавалися темні очі. Той малюнок буде над його робочим столом до останніх днів життя. “Цвіт вишні, або Втрачене кохання Василя Мисика” (оповідь у листах і документах — з коментарями). Так повністю названо книжку, яка починається листом 1932 року. Читати далі
Опубліковано | 6 Квітня, 2016 | Прокоментуй!
Колись нашому класу треба було написати твір на вільну тему про творчість Пушкіна, ще й придумати назву для тих учнівських роздумів. Ми вже поставили на шкільній сцені одну з його казок. На репетиціях вчителька випробувала на мені прийом, як виховати збайдужіння до обставин і оточення: замість дзеркала я брала в руки совок для сміття. Під регіт інших виконавців ролей з надією в голосі мала перепитувати знаряддя для прибирання: “Я ль на свете всех милее?” Репетицію у домашньому завданні я не описувала, але все-таки вплинула беззахисність дитини, змушеної відтворювати репліку-приказку на очах однокласників, радих відчути зайвий раз, що вони — абсолютна більшість. Тож мій твір був із лаконічною назвою “Я і Пушкін”. Вчителька-експериментатор навіть похвалила. Пушкін був для малої читачки не живою людиною, з якою хотілося б говорити, а просто уособленням осені, отієї, що “унылая пора”, але й “очей очарованье”.
Промайнули десятиліття, і щоб написати про антологію сучасної поезії харків’ян та весняний вечір у письменницькому клубі, не знаходжу кращої концентрації теми, ніж поєднання “Мисик і ми”. Саме в такому порядку слів. Читати далі
Опубліковано | 31 Березня, 2016 | Прокоментуй!
Харків – місто юності Олеся Гончара. Тут у передвоєнні роки він навчався в технікумі журналістики, працював в обласній молодіжній газеті, вступив до університету і звідси ж пішов добровольцем боронити країну в складі студентського батальйону. Вже відомим письменником він не воднораз приїздив у місто свої юності, не забував про alma mater й обов’язково заходив до незабутнього навчального закладу. Нині ж він навічно прописався на рідному філологічному факультеті в аудиторії 2-41, яка віднині носитиме ім’я видатного прозаїка, класика української літератури. Читати далі